Вітання з Великоднем!
Зі світлим святом Христового Воскресіння!
Алла Швець виступила на науковому семінарі Кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ ім. Івана Франка
29 квітня 2024 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка за участю докторки філологічних наук, заступниці директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України Алли Швець.
Взаємини Соломії Крушельницької та її родини з Іваном Франком обговорили на щомісячному франківському семінарі «ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ»
30 квітня 2024 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка та в онлайн-форматі відбулося чергове засідання Франківського щомісячного міждисциплінарного наукового семінару «Перехресні стежки». З доповіддю «Іван Франко й родина Соломії Крушельницької: три незнаних сюжети» виступила головна зберігачка фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Ірина КРИВОРУЧКА.
Модераторка семінару,
директорка Інституту франкознавства Львівського університету Наталя ТИХОЛОЗ представила
доповідачку та її тему виступу й зазначила, що «Немає нічого цікавішого, ніж
почути таку історію із серця того місця, де Соломія Крушельницька жила і
творила».
Ірина КРИВОРУЧКА погодилася із цією тезою і підтвердила, що будинок, у якому зараз розташований музей Соломії Крушельницької, був її домом, до того ж відомо, що там свого часу гостював Іван Франко.
Свій виступ доповідачка
почала із того, що акцентувала на труднощах дослідження біографії Соломії
Крушельницької, оскільки співачка ретельно дбала про свою приватність – не вела
щоденників, не залишила спогадів і не давала інтерв’ю, які б стосувалися
особистого життя. Звідси – певна невловимість її біографії.
Сюжет 1. Знайомство з
постаттю Франка
Соломія Крушельницька
запізналася з Іваном Франком завдяки батькові Амвросієві Крушельницькому –
греко-католицькому священнику, який мав демократичні погляди на виховання, заохочував
дітей до науки та читання книжок. Зокрема, саме з домашньої бібліотеки батька
Соломія дізналася про твори Тараса Шевченка та Івана Франка. А перша заочна зустріч
із Франком відбулася у 1885 році в Тернополі на концерті до пам’яті Тараса
Шевченка, на який Франко прийшов як гість, а Крушельницька виступала на сцені у
складі ансамблю Євгенії Любович разом зі своїми сестрами.
Доповідачка зазначила, що
Франко був знайомий не лише з діяльністю Соломії, а й її старшого брата Антіна,
постать якого є малодослідженою сьогодні. Антін Крушельницький помер у молодому
віці від душевної хвороби, але встиг за своє життя доволі багато, зокрема стати
співзасновником «Бібліотеки музикальної» – першого українського музичного видавництва,
спрямованого на розповсюдження у Галичині творів українських композиторів. Франко
у своїй рецензії «Симпатичне видавництво музикальне» (Зоря, 1886. №1) писав, що воно «причиниться
знаменито до будження руського духа та гарячої любові до тої Руси-України –
великої і нероздільної».
Сюжет 2. Постать Івана
Франка крізь призму листування Крушельницької з Михайлом Павликом та Марією
Грушевською.
Доповідачка наголосила,
що листування Соломії Крушельницької із близьким товаришем Івана Франка Михайлом Павликом та дружиною
його колеги й сусіда Михайла Грушевського Марією Вояковською може допомогти
реконструювати їхні взаємини. Скажімо, з одного з листів до подруги часів
навчання в гімназії, вже заміжньої Марії Грушевської, дізнаємося, що Соломія Крушельницька
разом із родиною готувала Франкові подарунок до ювілею творчої діяльності,
однак невідомо, що саме це було.
Листування з Михайлом
Павликом розпочалося із поїздки Крушельницької в Мілан, де вона продовжила
навчання після закінчення Львівської консерваторії 1893 року. Співачка перша
написала Павликові лист із проханням стати її наставником щодо
громадсько-політичних питань, на що той радо погодився. В одному з таких листів
співачка писала: «У Вас знаходжу мого,
як з неба зійшовшого, професора і буду допрошуватися у Вас пояснення всього
того, що не знаю». Павлик взяв на себе таку роль і писав до Крушельницької дуже
довгі й повчальні листи. Крім того, саме за посередництва Павлика співачка
отримувала найновіші твори Франка, зокрема його переклад «Фауста» Ґете, а також
номери журналу «Житє і слово», про який похвально відгукнулася: «Дуже добре,
на європейський зразок видання».
У березні 1894 року, як
розповіла доповідачка, Крушельницька
приїхала з Європи на 5-місячні гастролі до Львова. Місцева критика досить
несхвально відгукнулася про «новий» голос Крушельницької, який їй поставили у
Мілані, з’явилося багато критичних рецензій музикознавців. Такі випади болісно
переживав Павлик і просив співачку заручитися підтримкою Франка, відвідавши
його вдома та запросивши особисто на оперу «Аїда». Зараз достеменно невідомо,
чи справді Франко був хоч на одному оперному виступі Крушельницької.
Також невідомо, чи
дослухалась Крушельницька цієї поради, однак з листа Павлика, датованого
вереснем 1894 року, дізнаємося, що Франко гостював у Крушельницької. А вже 30
вересня співачка виконувала музичну партію у постановці драми Франка «Учитель»
театру «Руська бесіда».
Свою підтримку діяльності
Івана Франка та Михайла Павлика Крушельницька виявляла не лише, читаючи їхні
твори, а й фінансуючи, зокрема, очолювану ними «Русько-українську радикальну
партію» та видання «Громадський голос». Втім у якийсь момент їхні ідеали й погляди розійшлися, тож співачка
написала Павликові про відмову від подальшого фінансування: «Я цілком до
політики не здібна, бо мене разить дуже страшно все те, що погане. Ліпше мені
жити з ідеалом наших пісень поетичних, що розкіш на душу розливають».
Остання згадана доповідачкою зустріч Крушельницької та Франка відбулася у Римі, куди письменник разом із Михайлом Грушевським приїхав 1904 року. Про цю подію також згадує син Франка Тарас у своїх споминах.
Сюжет 3. Родинний
Насамкінець Ірина
КРИВОРУЧКА розповіла про зв’язок Івана Франка з родиною Соломії Крушельницької,
а саме її старшої сестри Осипи та її
чоловіка Карла Бандрівського. Останній був не лише добрим товаришем
Франка та його опікуном наприкінці життя, а й щиро захоплювався письменником, боготворив
настільки, що соромився попросити про спільне фото, якого за життя так і не
зробив. А наймолодшій доньці Бандрівських і небозі Соломії Крушельницької
Одарці ми завдячуємо збереженням споминів її батька про Франка та її власних, а
також створенням музею Соломії Крушельницької у Львові.
Цікаву розповідь про двох визначних галичан супроводжувала презентація з рідкісними архівними світлинами Соломії Крушельницької та її оточення.
Після завершення доповіді відбулося її активне обговорення. Свої посутні коментарі й доповнення, а також цікаві запитання озвучили Богдан ТИХОЛОЗ, Михайло ГНАТЮК, Михайло КОБРИН, Галина ТИХОБАЄВА та інші слухачі.
Франківський міждисциплінарний науковий семінар «Перехресні стежки» відбувається у тісній співпраці Інституту франкознавства Львівського університету, Інституту Івана Франка НАН України та Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
Світлини: Катерина Шмега та Олег Вівчарик (пресцентр ЛНУ ім. Івана Франка).
Також читайте на сайті ЛНУ ім. Івана Франка: http://surl.li/tivua
Вітаємо Євгена НАХЛІКА з обранням академіком НАН України!
25 квітня 2024 р. відбулася сесія Загальних зборів Національної академії наук України, під час якої було обрано дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів НАН. Академіком НАН від Відділення літератури, мови та мистецтвознавства за спеціальністю «літературознавство» був обраний директор Інституту Івана Франка НАН України, доктор філологічних наук Євген НАХЛІК.
Колектив Інституту Івана Франка з великою гордістю вітає Євгена Казимировича із заслуженим званням академіка і бажає йому натхнення до нових здобутків та подальших наукових успіхів!
Євген НАХЛІК – історик української літератури від XVIII ст. до сучасності в європейському літературному, культурному та історичному контекстах; літературний критик; шевченкознавець, кулішезнавець, франкознавець; славіст (полоніст, русист), компаративіст. Організатор академічної науки.
Доктор філологічних наук (2009), професор (2012), член-кореспондент НАН України (2015), заслужений діяч науки і техніки України (2016), дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (2017).
Автор майже 750 власних наукових публікацій, серед них 16 монографій, 8 колективних монографій, 2 брошур, 8 розділів в академічних історіях, зокрема «Історіях української літератури» (1987, 1995, 1996, 2005, 2006, 2016), співавтор 4 університетських і 2 шкільних посібників, підручників та хрестоматій. Частину праць опубліковано польською, російською, хорватською, німецькою та англійською мовами.
Лауреат літературознавчих премій: премії ім. І. Франка НАН України (2007), премії ім. акад. С. Єфремова (2003), премії ім. Г. Костюка (2011; обидві – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка), Чернігівської літературно-мистецької премії ім. М. Коцюбинського (2009), Літературно-мистецької премії ім. П. Куліша (2012), Полтавської обласної премії ім. І. Котляревського (2015), Львівської обласної премії ім. М. Возняка (2015), Міжнародної літературної премії ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).
Інформація на сайті НАН України: http://surl.li/szhdg
Відбулася Урочиста академія до 100-річчя від дня народження професорки Нонни Копистянської
Ювілейні заходи, приурочені до вшанування сторіччя від дня народження заслуженої професорки Львівського національного університету імені Івана Франка, знаної літературознавиці, богемістки Нонни Хомівни Копистянської, відбулися 18—19 квітня 2024 р. наживо й у дистанційному форматі у Будинку вчених та пам’ятних місцях родини Копистянських.
До слова модераторка, докторантка Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Оксана Левицька, запросила й директора Інституту Івана Франка НАН України, члена-кореспондента НАНУ Євгена Нахліка. За словами Оксани Левицької, саме цій науковій установі Нонна Хомівна свого часу передала свій книжковий фонд на збереження, крім того в Інституті Івана Франка у 2014 році вийшов науковий збірник на пошану Нонни Копистянської «Діалогічні обертони», і з його електронною версією можна ознайомитися на сайті Інституту.
У вітальному зверненні до учасників Урочистої академії колишній студент (1976–1979 років), вихованець і колега професорки Нонни Копистянської Євген Нахлік зробив кілька акцентів до її наукового та педагогічного портрета:
- Нонна
Хомівна була цікава викладачка, відкрита на спілкування зі студентами,
інтелігентна, дуже привітна, приємна, тактовна в розмовах, зазвичай
усміхнена. Давала студентам не лише знання, а й заохочувала до науки.
Завдяки цьому до Нонни Хомівни тягнулися студентки і студенти, які хотіли
йти в літературознавчу науку.
- Освоювала доступні в умовах тоталітарного
режиму теоретичні здобутки слов’янського літературознавства і
застосовувала та розвивала їх у своїх працях.
- Зробила оригінальний, значний і непроминальний внесок у літературознавчу богемістику, в розвиток таких актуальних і вічних ділянок теорії літератури, як жанрологія і хронотоп, опрацювала власну концепцію жанру і протікання художнього часу в літературному творі.
- Робила з літературознавства науку. Не лише доступно висвітлювала студентам історію світової літератури, життя і творчість класиків, зміст творів, а своїми працями з проблем літературної жанрології та літературного хронотопу, своїм внеском у теорію літератури доводила, що літературознавство – це наука, тому осмислення історико-літературного процесу та художнього тексту має спиратися на теоретичні підвалини. Сьогодні такий штрих до портрета університетського викладача може здатися дивним, але в умовах тоталітарного комуністичного режиму, коли українське літературознавство мало переважно описовий та пропагандистський характер, неідеологічна теоретизація викладання й дослідження літератури була явищем поодиноким.
- Створила
власні літературознавчі школи літературного часопростору та жанрології. Євген Нахлік відзначив найпоказовішу, на його
думку, монографію такої школи – її вихованки Наталії Тодчук «Роман Івана
Франка “Для домашнього огнища”: час і простір» (книжку видало наше
Львівське відділення Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАН України за відповідальної редакції
Н. Х. Копистянської 2002 року). Значну теоретико-літературна й
інтерпретаційну цінність цієї монографії Євген Нахлік зміг оцінити щойно недавно,
коли в компаративістській статті порівнював Франків роман із романом
Ґабріелі Запольської «O czym się nie mówi».
- Професор
Нонна Копистянська відома та здобула наукове визнання не лише в Україні, а
й за її межами – насамперед, як богемістка, серед чеських, словацьких і
російських літературознавців, а також у славістичних осередках Західної
Європи (зокрема, у Відні та Швейцарії). Підтримувала наукові зв’язки з
літературознавцями з-поза меж України.
- І,
звичайно, годиться подякувати вихованкам Нонни Хомівни – Світлані Маценці,
Оксані Левицькій, Ярині Тарасюк, Софії Варецькій, які не з посадових
обов’язків, а за велінням душі, зі щирої вдячності незабутній Наставниці,
зі світлої пам’яті про Неї зініціювали та зорганізували і попереднє
відзначення її 90-річчя, і теперішнє – 100-річчя. Євген Нахлік подякував
також завідувачці кафедри світової літератури Лідії Мацевко-Бекерській,
очільникам факультету іноземних мов і філологічного факультету Львівського
національного університету імені Івана Франка, які підтримали їхні зусилля
щодо проведення цієї Урочистої академії. Не раз буває, на жаль, так, що
ювілеї наших колег-літературознавців зі всієї України минають без
належного вшанування, бо бракує безкорисливих ентузіастів. А для
організації 100-річчя Нонни Хомівни такі ентузіастки знайшлися.
Дуже важливо, що ініціатива відзначення ювілею
йшла «знизу», а не «згори». Це свідчить, що неформальна літературознавча школа
Нонни Копистянської – школа не лише хронотопу та жанрології, а й загалом
літературознавчого пошуку, взірцевого академічного і суто людського
спілкування – триває і розвивається, – наголосив Євген Нахлік.
Зворушливим завершенням вітальної частини став виступ Данила Бенатова – доцента кафедри екології та технології рослинних полімерів Національного технічного університету України «Київський Політехнічний Інститут імені Ігоря Сікорського», сина першої аспірантки Нонни Хомівни. Д. Бенатов зазначив, що «наукові твори учнів Нонни Хомівни будуть їй найкращим пам’ятником».
Після завершення урочистої частини відбулася наукова робітня «Orbis scientiarum», яку модерувала доцентка кафедри світової літератури Ярина Тарасюк. Робітня містила два блоки, відповідно до ключових наукових проблем, яким присвячено праці Нонни Копистянської, а це жанрова система літературознавства та художній хронотоп.
У першій панелі «Жанр і проблеми генології літератури» заслухали й обговорили дві доповіді: концепцію жанру в наукових працях Нонни Копистянської розкрила кандидатка філологічних наук, докторантка Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України Оксана Левицька, а динамічну природу і розмаїття літературознавчих концептуалізацій жанру проаналізувала докторка філологічних наук, професорка кафедри світової літератури Львівського університету Ольга Бандровська.
У другій панелі «Дослідження художнього часопростору» доповіді були присвячені проблематиці хронотопу, яку розробляла учена упродовж тривалого часу: докторка філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України Наталія Мочернюк висвітлила тему концепції часу в наукових працях Нонни Копистянської, докторка філологічних наук, професорка кафедри слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького Львівського університету Алла Татаренко проаналізувала містерію часу в романі Горана Петровича «Крамничка “З легкої руки”», а докторка філологічних наук, професорка кафедри німецької філології Львівського університету Світлана Маценка виступила з доповіддю про поетику простору в новітній німецькій літературі та науковій думці. На завершення наукової робітні творча лабораторія Платформи інтермедіальних досліджень у складі Світлани Маценки, Ярини Тарасюк, Софії Варецької та Діани Мельник проаналізували організацію художнього простору в «Кассандрі» Лесі Українки й анонсували вихід у світ дослідження «Інтермедіум Кассандра».
Після наукових виступів своїми споминами про Нонну Хомівну під час круглого столу «In memoriam» поділилися її колеги, учні та добрі друзі, зокрема професорка кафедри зарубіжної літератури Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Жлуктенко, завідувачка відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Маргарита Кривенко, директор видавництва «ПАІС», де вийшли з друку дві монографії вченої, Ігор Паславський, професорка Інституту германістики Віденського університету Лариса Цибенко, доцентка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ Мар’яна Челецька.
Євген
Нахлік також виступив на круглому столі «In memoriam» зі спогадами про професорку
Нонну Копистянську, окресливши три періоди їхнього спілкування: за студентських
років під час навчання у Львівському університеті (від 1976 р., коли почав
слухати курс світової літератури на її лекціях, до червня 1979 р.), після
закінчення університету, навчання в аспірантурі та наукової праці в Інституті
літератури ім. Т. Г. Шевченка в Києві (1979–1991 рр.), під
час роботи на посаді керівника Львівського відділення
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (від
1991 р.).
Продовження пам’ятних заходів відбулося 19 квітня у Парку Івана Франка, де, за участі декана факультету іноземних мов Любомира Бораковського та учасників Урочистої академії було висаджено два дерева ґінкго білоба (для вшанування пам’яті професорки Нонни Копистянської та її чоловіка, доктора геолого-мінералогічних наук Романа Копистянського), яке особливо любила Нонна Хомівна і листя якого прикрасило обкладинку виданого на її пошану наукового збірника «Діалогічні обертони» (Львів, 2014). Дерева ростуть на галявині біля центральної алеї, а іменні меморіальні таблички через інформацію за QR-кодами розповідають про вчених.
Підготовлено за матеріалами Євгена Нахліка та пресцентру ЛНУ ім. Івана Франка.
Також читайте: http://surl.li/sugvq
Відеозапис події: https://youtu.be/zgdVHW0Nl5c?si=auUe5PN9pDBlerKV
Гоголезнавча конференція
2 квітня 2024 р. в Гоголівському корпусі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю «Спадщина Миколи Гоголя в українському культурному просторі». Співорганізаторами конференції були, зокрема, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Інститут Івана Франка НАН України.
Учасників
конференції привітав голова оргкомітету, ректор Ніжинського державного
університету імені Миколи Гоголя Олександр САМОЙЛЕНКО.
Євген НАХЛІК, директор Інституту Івана Франка, член-кореспондент НАН України та співголова оргкомітету, взяв участь у конференції онлайн: виступив з вітальним словом і доповіддю на пленарному засіданні. Тема доповіді: «Микола Гоголь і Пантелеймон Куліш як світоглядно-психологічні типи (Порівняльний аналіз)».
Учасників
вітали також члени оргкомітету, які теж виголосили доповіді на пленарному
засіданні:
- Григорій САМОЙЛЕНКО, професор кафедри літератури, методики її навчання, історії культури та журналістики факультету філології, історії та політико-юридичних наук Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, – «Українськість Миколи Гоголя»;
- Павло МИХЕД, головний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, керівник Гоголезнавчого центру Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, – «Єрусалим у творчій біографії Миколи Гоголя».
У межах конференції Григорій
САМОЙЛЕНКО презентував свою нову монографію «"Навіки з Україною" (до 115-ї
річниці від дня народження М. Гоголя)».
Докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка Алла ШВЕЦЬ взяла участь онлайн із темою «Традиції Миколи Гоголя в модерністській новелістиці: на
матеріалі збірки “Казки” Наталії Кобринської» (секція «Микола Гоголь у
сучасному українському дискурсі та традиціях української літератури»).
Світлини: Євгена Нахліка та Алли Швець.
Програма конференції:
Алла ШВЕЦЬ презентувала у Галичі свою монографію про Наталю Кобринську
29 березня 2024 р. у Національному заповіднику «Давній Галич», що в м. Галич Івано-Франківської області, відбулася презентація книги заступниці директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України, докторки філологічних наук Алли ШВЕЦЬ «Жінка з хистом Аріадни: Життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах» (Львів, 2018).
Відбулося чергове засідання франкознавчого семінару "ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ"
26 березня 2024 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка та в онлайн-режимі на платформі Zoom відбулося чергове засідання Франківського щомісячного міждисциплінарного наукового семінару «Перехресні стежки».
На початку свого виступу Н. ТИХОЛОЗ висвітлила трагічну долю Франкового сина Петра, якому судилося стати засновником Музею Івана Франка у Львові, але який після нападу Німеччини на Радянський Союз безслідно зник після того, як 28 червня 1941 р., за півмісяця до смерті матері – Ольги Франко з Хоружинських, його разом із Кирилом Студинським та професоровою дружиною «евакуювали» зі Львова. Доповідачка розповіла про численні намагання родини відшукати Петра Франка (зокрема дружини Ольги Франко з роду Білевичів), але всі пошуки не мали успіху. Тому єдина і найпереконливіша версія про П. Франка та родину Студинських, що їх, найвірогідніше, невдовзі після вивезення зі Львова розстріляли «за націоналістичні ухили». Імовірне фатальне завершення їхньої долі обростає різними здогадними гіпотезами, сумнівними свідченнями, легендами.
Після розправи над одним «живим нащадком», по закінченні Другої світової війни, радянська влада переорієнтовує свої пріоритети на іншого сина класика українського письменства – Тараса Франка. Спочатку Тараса Франка в 1946 р. ввели до наглядової ради Музею Івана Франка у Львові, а потім, після Петра Карманського, у січні 1947 р. призначили його директором. Як директор Тарас Франко зробив чимало, зокрема, організував придбання меморіальних речей, які належали батькові, поставив перший пам’ятник І. Франкові поблизу музею, організовував численні науково-пошукові експедиції місцями Івана Франка, зокрема на Дрогобиччину, до Калуша тощо. Але всі його зусилля над організацією експозиційного контенту відповідно до ідеологічних вимог закінчувалися для Тараса численними зауваженнями, рекомендаціями, приписами щодо оновлення, а врешті й цілковитим фіаско – скандальним звільненням 1949 р. спеціальною постановою із загальновідомим переліком «гріхів» супроти народу і радянської держави. Згадала доповідачка і про «мандрівку» особистої бібліотеки Івана Франка, яку начебто передали із Львівської бібліотеки АН УРСР до музею, але вона, за дивним збігом обставин, «замандрувала» до Києва.
Н. ТИХОЛОЗ докладно схарактеризувала «місію», яку радянська влада вигадала Тарасові Франку, про різні перипетії його наукової діяльності (захист кандидатської дисертації «Іван Франко і Борислав» (1953), упорядкування книжки статей І. Франка «Проти Ватикану» (1953) (тут, зокрема, ішлося про сфальсифікований вірш «Папі в альбом», якого приписували письменникові, але син Тарас категорично висловився: «…Я вважаю, що такого вірша у І. Франка не було хоча би тому, що в передсмертні дні людина зайнята важливішими справами, аніж вірші»). Закцентувала доповідачка і на франкознавчих пошуках Тараса Франка, згадала про участь у відзначенні 100-річного ювілею, написанні низки спогадів, у яких він прагнув створювати безпосередній, людський образ «живого» І. Франка, про дружнє, безпосереднє спілкування з працівниками кабінету франкознавства Львівського університету (в архіві збереглися його листи та рукописи статей) тощо.
Доповідь спровокувала жваве обговорення. Зокрема, із запитаннями та коментарями виступили професори філологічного факультету Львівського університету Лариса БОНДАР, Михайло ГНАТЮК, Зоряна КУПЧИНСЬКА, Валерій КОРНІЙЧУК, а також директор Інституту Івана Франка НАН України, член-кореспондент НАН України Євген НАХЛІК, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка (Дому Франка) Богдан ТИХОЛОЗ та заступник директора цього музею Ігор МЕДВІДЬ.
Підготовлено за матеріалами провідного фахівця Інституту франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка Юрія Горблянського.
Світлини: Катерини Старушенко (пресцентр ЛНУ ім. Івана Франка) та Катерини Шмеги.
Також читайте на сайті Львівського університету:
Презентація колективної монографії про Михайла Павлика «Творець нового культурного українства»
Нове видання Інституту Івана Франка НАН України презентували 22 березня 2024 р. в комбінованому форматі — онлайн на платформі Zoom та у приміщенні Львівської обласної державної адміністрації, під патронатом її голови Максима КОЗИЦЬКОГО. Співорганізатором події також виступив Департамент освіти і науки ЛОДА.
Інститут Івана Франка НАН України долучився до презентації видання «Непокірний. Грані долі Бориса Грінченка»
Про багатогранну постать українського письменника, лексикографа, видавця, публіциста, педагога й політика Бориса Грінченка говорили 13 березня 2024 р. на презентації біографічного видання «Непокірний. Грані долі Бориса Грінченка». Інститут Івана Франка спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Київським столичним університетом імені Бориса Грінченка стали співорганізаторами події.
Модерував презентацію в.о. декана філологічного
факультету Львівського університету Роман Крохмальний. Він подякував
авторам видання за те, що вони «Створили справді гарний інтелектуальний
продукт, який дає можливість продукувати майбутнє. Це не просто плач за минулим, за нашими предками, це бажання творити майбутнє України, яка ось-ось відчинить двері перед сонцем Правди». Також модератор наголосив, що автори книги
Своїми міркуваннями про книгу та постать Бориса Грінченка поділилися завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства професор Михайло Гнатюк, а також професор кафедри української літератури ім. академіка Михайла Возняка Валерій Корнійчук. Останній, зокрема, зачитав зворушливий лист Бориса Грінченка до його майбутньої дружини Марії Гладиліної, в якому той зізнавався: «У мене тепер два кохання: Україна і ти». Також професор Корнійчук подякував колегам за таке видання і наголосив, що Університет Грінченка тепер має унікальну книгу про свого патрона.
Науковці Інституту Івана Франка НАН України Алла Швець, заступниця директора з наукової роботи, та завідувач відділу франкознавства Микола Легкий розповіли про свої враження від презентованого видання. Алла Швець зазначила, що книжка наповнена емпатичним струменем, пройнята душею і симпатією до Грінченка, тож залишає бажання далі пізнавати його постать. Також науковиця подякувала обом авторам видання, а Романові Козлову зокрема, що своєю діяльністю він сьогодні тримає обидва фронти.Інформація та світлини: пресцентр ЛНУ ім. Івана
Франка, Катерина Шмега.