Колективна монографія містить історико-літературні, теоретико-інтерпретаційні, біографічні та джерелознавчі студії, у яких комплексно по-новому розглядається життєвий і творчий шлях визначного українського письменника-романтика (поета, прозаїка), публіциста, журналіста і громадського діяча в Галичині та на Буковині, греко-католицького священника о. Миколи (Николая)Устияновича (Устіяновича, 1811–1885). Висвітлюються естетико-літературні, фольклорно-етнографічні, інтертекстуальні, рецептивні виміри його творчого доробку. Запропоновано сучасні підходи до
інтерпретації тематично-проблемних і жанрових особливостей художніх текстів, подано рецепцію доробку письменника в поезії та прозі, критиці й літературознавстві критиці (Іван Франко, Йосиф Левицький, Титко Ревакович). Обґрунтовано поняття локального тексту Устияновича.
Осмислюються також родинні й освітні чинники формування світогляду його сина – українського маляра, письменника й публіциста Корнила Устияновича (1839–1903). Простежуються його особисті взаємини з чільними тогочасними діячами української культури й науки – Анатолем Вахнянином, Володиславом Федоровичем, І. Франком та ін.
Окремо досліджується життєтворчий феномен і культуротворча місія Франтішека Ржегоржа (1857–1899) – чеського етнографа, фольклориста і громадського діяча, який тривалий час жив у Вовкові під Львовом і впродовж
життя підтримував тісний і міцний культурний зв’язок з Україною, особливо з Галичиною. Узагальнено різнобічну діяльність енергійного чеха в популяризації надбань української культури, його взаємини з українськими літераторами і збирачами народної творчості І. Франком, М. Павликом, Н. Кобринською та ін.
Для літературознавців, фольклористів, франкознавців, культурологів, мистецтвознавців та широкого кола читачів.