В Інституті Івана Франка НАН України відбулася зустріч з Ігорем Набитовичем, доктором філологічних наук, професором Університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні

      Розмову провадив директор Інституту Івана Франка, член-кореспондент НАН України, професор Євген Нахлік. Модератор представив гостя, як автора ґрунтовних досліджень з історії літератури, компаративістики, відзначив великий діапазон його наукових тем. 

       Перше запитання, як Ігор Набитович, викладач фізики і математики, прийшов до філології, стало добрим вступом до розмови про зв'язок книжки і життя.       

       Ігор Набитович розповів про свій науковий шлях: навчання на філологічному факультеті Дрогобицького педагогічного тоді ще інституту, в аспірантурі, навчання у Вільному українському університеті в Мюнхені. Саме тоді, у Мюнхені,  Ігор Набитович як молодий науковець узявся до праці над дослідженням творчості Леоніда Мосендза: "я почав писати магістерську дисертацію про історичну прозу української еміґрації, а потім перейшов до Мосендза, бо було ще дуже багато людей, які його знали особисто. Тобто, пам’ятали. Мої старші професори, такі, як, наприклад, Мирослав Лабунька, пам’ятали особисто Леоніда Мосендза. В бібліотеці зберігалися публікації, майже всі, які можна було на той момент зібрати. І так я швидко взяв і зробив там докторат, Phd, те, що ми сьогодні називаємо". Для підтвердження наукового статусу кандидата наук в Україні це дослідження автор доповнив біографією письменника (Набитович І. Леонід Мосендз – лицар святого Ґрааля. Творчість письменника в контексті європейської літератури / Ігор Набитович. Дрогобич: Відродження, 2001). За словами Ігоря Набитовича, "цю книжку писав математик, він писав про Мосендза, який займався хімією, хімічними дослідженнями, займався, зокрема, і важкою водою, як це сьогодні стало відомо, тобто, тим, що було до створення ядерної зброї". Для науковця це був перший досвід написання біографії, віднаходження спорідненості і розуміння іншого.

         Ставши викладачем Університету імені Марії Кюрі-Склодовської  в Любліні, Ігор Набитович зорганізував у 2005, 2006 роках дві конференції: "Sacrum в українські літературі" і "Біблія в українській літературі". Результатом цих наукових конференцій стало видання збірника "Sacrum і Біблія в українській літературі" (за редакцією Ігоря Набитовича. Lublin: Ingvarr, 2008. 812 s.). Великою метою таких заходів було: зламати "лід східнослов'янського простору", в якому українську культуру і літературу занурюють і розчиняють як безосібну і безіменну, яку готові бачити і приймати лише як частину більшого загального.

      Докторська дисертація – дослідження української літератури кінця 19 – 20 століття: Набитович І. Універсум sacrum’у в художній прозі (від Модернізму до Постмодернізму): Монографія ( Дрогобич-Люблін: Посвіт, 2008).

       На зустрічі Ігор Набитович багато розповів про книжку «Дepeвo життя лiтepaтуpнoгo poду: Iвaн Фeдopoвич, Вoлoдиcлaв Фeдopoвич, Дapiя Вiкoнcькa» (Київ : "Дух і літера", 2019).

        Початок для цієї монографії дало дослідження про Дарію Віконську: за пропозицією Мар'яни Комариці Ігор Набитович написав статтю до видання Дарії Віконської, що його готував до друку Василь Ґабор. 

Українська модерна письменниця Дарія Віконська – донька Володислава Федоровича (1868-69 рр.), третього голови товариства "Просвіта", мецената, активного культурного діяча. Свого часу Володислав замовив Іванові Франкові написати біографію його батька, Івана Федоровича, подільського магната, в молоді роки – польського повстанця. І так в описі життєвих історій, зустрічей, сутичок характерів, доленосних, трагічних рішень автор відкрив не лише долю шляхетського роду, а й показав історію Галичини, українського народу.

       У розмові взяли участь: 
Алла Швець, заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка, доктор філологічних наук,
Василь Ґабор, український письменник, літературознавець, укладач і видавець творів, статей, листів Дарії Віконської, 
Микола Ільницький, член-кореспондент НАН України, професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, 

науковці Інституту Івана Франка – Марія Котик-Чубінська, Андрій Франко.

       Фото Олександри Салій.