Вечір-спогад, присвячений 85-річчю від дня народження доктора педагогічних наук, професора, академіка Академії педагогічних наук України Мирослава Стельмаховича

       По закінченні недільної літургії у церкві св. мч. Параскеви настоятель храму о. Петро Сливка відправив панахиду.

       Відтак у сільській бібліотеці зібралися ті, хто знав видатного уродженця Уличного, спілкувався з ним, був причетний до формування його долі, а також ті, кому цікава наукова спадщина академіка.

       Присутні мали змогу ознайомитися з автографами, книжками, світлинами, іншими матеріалами з домашнього архіву Мирослава Стельмаховича, які тепер – уже надбання Уличнянської бібліотеки та музею села.

       Школярі Софія Габчак і Володимир Паньків зробили огляд життєвого шляху, педагогічної та наукової діяльности відомого 

філолога й педагога. 

Під час цікавої розповіді доречно й зворушливо прозвучали пісні «Родина» (слова Вадима Крищенка, музика Олександра Злотника) у виконанні учениці  Олени Савчин і «Колискова», яку 

інсценізувала завідувачка місцевого дитячого садочка Наталя Братковська зі своїми донечками Вікторією, Марійкою і Настусею.

       Скрасили урочистий захід також документальні фільми «Учитель вчителів» (автор Василь Нагірний) і «Відкриття світлиці Мирослава Стельмаховича у Коломийському педагогічному коледжі».

             Зі спогадами виступили друзі та колеги-педагоги Марія Миколаївна Жагаляк і Нестор Михайлович Гамаль, 

а також донька Мирослава Стельмаховича Оксана (у заміжжі – Нахлік) – кандидат філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту Івана Франка НАН України.

       І юні ведучі вечора, і ті, хто вдячно згадував часи земної присутности дорогої їм Людини, одностайно відзначали світлосяйність, життєлюбність, працьовитість сина місцевих селян Катерини і Гната, його наснаженість народною мудрістю, нестримний потяг до освіти, знань, духового зростання. Ці якості спонукали талановитого сільського хлопця долати перешкоди на тернистому, але й благодатному шляху від сироти до академіка. Завдяки природному ідеалізмові, ліризмові, людяності, альтруїзмові й неповторній індивідуальності він заслужив людську пам’ять і шану, що не згасають навіть після двадцяти років його відходу у Вічність.

       Сільський голова Святослав Стефанів і директорка місцевої школи Оксана Филяк подякували присутнім за участь, а також пообіцяли приділяти ще більшу увагу увічненню пам’яті Мирослава Стельмаховича та інших шанованих уличнянців.