Літературно-критичне обговорення поезії Бориса Гуменюка

       Тарас та Богдан Пастухи високо оцінили твори Гуменюка, вважають їх вагомим поетичним здобутком для української поезії. Тарас Пастух, який нещодавно детально розглядав «Вірші з війни» у статті на сайті «ЛітАкцент», сказав, що сучасна українська поезія часто хибує на літературщину, їй бракує такого невідшліфованого зображення подій, безпосереднього доторку до життя, який маємо у «Віршах з війни».

       Віктор Неборак хоча й зауважив, що елементи літературщини і в Гуменюка трапляються (зокрема, у вірші, де поет неодноразово висловлюється від імені збірного ліричного героя «ми»), та в цілому не перечив Тарасові Пастухові. Він також переповів деталі свого знайомства з Борисом Гуменюком, навів низку маловідомих біографічних фактів про колегу по перу, зобразив колоритний портрет письменника-Гуменюка і зізнався, що якби автор «Віршів з війни» звернувся до нього по допомогу на фронті, то не відмовив би.

       Ігор Котик виявився найменш вдячним читачем поезії Б. Гуменюка, заявив, що тільки два вірші у збірці відповідають його уявленням про поезію, тоді як більшість творів – це не більше, ніж сторінки ліричного щоденника чи літопису самовидця, і їхня цінність – поза літературною площиною. На його думку, в багатьох творах збірки Гуменюк уникає не тільки літературщини, а й літературності, а з нею і поетичності.

       Мар’яна Барабаш частково погодилася з тією оцінкою збірки, яку дав Ігор Котик, оскільки теж вважає, що у «Віршах з війни» переважає щоденниковість та публіцистичність, адже частота писання віршів не завжди буває на користь поетичності текстів. Хоча не можна не відзначити оригінальну метафоричну образність цих віршів (скажімо, порівняння блокпоста з церквою тощо). Однак все-таки на її думку, Борис Гуменюк був би набагато цікавішим, якби втілював свої літературні здібності в епічних жанрах.