Продуктивне 70-річчя РОСТИСЛАВА РАДИШЕВСЬКОГО

Продуктивне 70-річчя РОСТИСЛАВА РАДИШЕВСЬКОГО
28.03.2018

ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ!


          Ось уже майже п’ять десятиліть – од 1970-х рр. – самовіддано, невпинно й дивовижно плідно трудиться на ниві вітчизняного літературознавства україніст і полоніст, нинішній директор Міжнародної школи україністики НАН України, завідувач кафедри полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, «Заслужений працівник освіти України», «Заслужений для польської культури»

 РОСТИСЛАВ ПЕТРОВИЧ РАДИШЕВСЬКИЙ,

якому 28 березня 2018 р. виповнюється 70 років.


          Як історик української літератури від давнини до сучасності, Ростислав Радишевський з успіхом виступає в кількох поставах: автора оригінальних актуальних досліджень, упорядника й коментатора нашої класики, інших текстів, наукового редактора, упорядника й видавця праць різних літературознавців. При цьому Ювіляр ефективно виявив себе як неперевершений медієвіст, знавець української полемічної літератури, мистецької епохи бароко, українського польськомовного письменства, надзвичайно допитливий шевченкознавець і лесезнавець, глибокий дослідник еміграційної літератури, ґрунтовний джерелознавець, проникливий інтерпретатор та ерудований компаративіст.


         Ростиславу Радишевському належать новаторські резонансні монографії «Іван Мазепа у сарматсько-роксоланському вимірі бароко» (у співавторстві, 2006), «Українсько-польське пограниччя: сарматизм, бароко, діалог культур» (2009), «Літературознавча шевченкіана діаспори та польська рецепція Т. Г. Шевченка» (2014), «“Українська школа” в польському романтизмі: феномен регіоналізму» (2018). Загалом у доробку вченого – десять монографій. Він автор двох фундаментальних розділів у другому томі «Історії української літератури» у 12 т. (2014), у якому висвітлюється розвиток давнього письменства другої половини XVI – першої половини XVIII ст.


          Як видавець, упорядник та автор передмов і коментарів, Ростислав Радишевський випустив у світ перший том «Творів» Лева Венґлінського («Вибрані поезії українською мовою», 2011), «Вибрані твори» українського і польського поета Тимка Падури (2012), визначну пам’ятку ранньобарокової полемічної літератури «Тренос, або Плач Єдиної Святої Помісної Апостольської Східної Церкви…» Мелетія Смотрицького (2015; оригінал і власний перший повний переклад українською мовою), нарис історії української літератури Юрія Косача «На варті нації» (із ґрунтовною власною передмовою, 2017).


          Як науковий редактор та упорядник філологічних і культурологічних праць попередників, Ростислав Радишевський видав книжки «Християнство – романтичний месіанізм – сучасність: Статті, розвідки, лекції» (2011) іноземного дійсного члена НАН України Стефана Козака, його ж «Шевченкознавчі та порівняльні студії» (2012), «Українознавчі праці» Мар’яна Якубця (2017), зібрані студії Михайла Лесева під назвою «Мова, фольклор, література польсько-українського пограниччя» (2017), монографію Тадея Карабовича «Міфопоетика Нью-Йоркської групи» (2017). За науковою редакцією, упорядкуванням та значною мірою в перекладах Ростислава Радишевського побачило світло денне надзвичайно цінне, унікальне видання «Рецепція творчості Тараса Шевченка в Польщі : у 3 кн.» (2015, в перекладах українською мовою).


          У заснованій з ініціативи Ростислава Радишевського серії «Друкується вперше – літературні палімпсести» вийшли «Твори у двох томах» Олександра Олеся (2011), перший том «Творів у трьох томах» Василя Короліва-Старого (2012), перший том «Вибраних творів у двох томах» Антона Павлюка (2012), тритомна «Шевченкіана» Леоніда Білецького (2013), «Літературознавчі праці» Ореста Зілинського (2013), перший том «Творів у двох томах» Михайла Обідного (2013). Величезний внесок Ростислава Радишевського у повернення навмисно замовчуваних за комуністичного тоталітаризму та забутих імен і текстів безсумнівний.


          Визначною є роль Ювіляра як талановитого, ініціативного й умілого організатора вітчизняної літературознавчої науки, академічної та університетської. Ставши 1999 р. директором Міжнародної школи україністики НАН України, яка до того обмежувалася навчальною та популяризаторською роботою, Ростислав Радишевський фактично перетворив її на повноцінну науково-дослідну установу, яка під його керівництвом видала довгий ряд наукових книжок, зокрема, раніше не друкованих або маловідомих творів українських письменників, і яка за наукового редагування та упорядкування Ростислава Радишевського постійно видає наукові серії «Студії з україністики» (2002–2017, 24 випуски) та «Київські полоністичні студії» (1999–2018, 31 випуск), де поряд із полоністичними статтями публікуються також порівняльно-філологічні праці з українознавства.


         Сьогодні Ростислав Радишевський – визнаний в Україні та Польщі чільний український полоніст, який створив у Києві свою полоністичну школу, котра об’єднує полоністів з усієї України. За його консультацією та під його науковим керівництвом захищено чимало докторських і кандидатських дисертацій. Варто відзначити здатність Ювіляра як авторитетного вченого об’єднувати науковців спорідненої проблематики довкола певних проектів. Завдяки Ростиславу Радишевському, численним заходам, організованим і проведеним його зусиллями та під його керівництвом, створена й очолена ним 2000 р. кафедра полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка стала центром полоністичних досліджень в Україні, навколо неї групується переважна більшість українських полоністів. Ба більше: жодна інша славістична галузь не розвивається сьогодні в Україні так інтенсивно і плідно, як полоністика, якій пощастило, що нею завзято й цілеспрямовано опікується наш Ювіляр. Завдяки його фундаментальній монографії «Українська полоністика: проблеми, школи, сильветки» (2010) маємо цілісне уявлення про розвиток полоністики в Україні впродовж ХХ століття і вже початку ХХІ-го.


         Наш сьогоднішній Ювіляр – один із небагатьох сучасних українських літературознавців, добре знаних не лише в Україні, а й за кордоном. А в Польщі він – найвідоміший український літературознавець, адже його праці не раз виходили в цій країні польською мовою, притому вони стосуються не лише польської, а й української літератури. Це медієвістичні книжки «Polskojęzyczna poezja ukraińska od końca XVI do początku XVIII wieku. Część I. Monografia» (Краків, 1996) і «Roksolański Parnas. Polskojęzyczna poezja ukraińska od końca XVI do początku XVIII wieku. Część II. Antologia» (Краків, 1998), а також численні статті. Ростислав Радишевський упорядкував і видав зі своєю передмову рукописну працю Івана Вагилевича «Pisarze Polscy Rusini wraz z dodatkiem Pisarze Łacińscy Rusini» (Перемишль, 1996), ініціював видавання у Києві серії двомовних (польсько-українських) збірок художніх творів. За вагомий внесок у дослідження українсько-польських літературних та культурних зв’язків польські науковці 2012 р. обрали Ростислава Радишевського закордонним членом Польської Академії Знань у Кракові.


         Ростислав Радишевський – не лише активний учасник багатьох міжнародних та всеукраїнських наукових форумів, а й невтомний організатор багатьох українсько-польських конференцій, присвячених українсько-польським літературним, культурним та історичним зв’язкам. Ці конференції сприяють не лише розвиткові полоністики в Україні, а й дослідженню української культури та історії і поширенню у світі знань про Україну. Зокрема, до 150-річчя від дня народження І. Франка Ростислав Радишевський разом з іншими установами, в тому числі нашим Інститутом Івана Франка НАН України, організував і блискуче провів у Києві 13–14 жовтня 2016 р. Міжнародну інтердисциплінарну наукову конференцію «Іван Франко і польська культура» й за матеріалами цього вельми поважного заходу оперативно видав однойменний об’ємистий збірник (2017).


         Важко знайти в Україні іншого літературознавця, який би так багато зробив для дослідження української та польської літератур від кінця XVI ст. до початку ХХІ-го, на власному ентузіазмі видав би стільки художніх творів з минулого та чужих наукових праць, а також наукових збірників. Як організатор конференцій та видавець наукових книжок Ростислав Радишевський виявив неабияке уміння продуктивно співпрацювати з українськими та польськими партнерами, установами, спонсорами, завдяки чому його конференційні заходи та добротні не лише з наукового, а й з поліграфічного погляду видання постійно дістають фінансову допомогу.


         А ще наш славетний Ювіляр – талановитий перекладач поетичних творів і сам оригінальний поет, на вірші якого створено й виконуються зворушливі пісні.


         Ми високо цінуємо ту плідну наукову співпрацю, яка налагодилася в нас за останні два десятиліття з Ростиславом Петровичем – допитливим, різнобічним, енергійним і цікавим ученим, яскравою особистістю, надзвичайно товариською, доброзичливою і відкритою до щиролюдського спілкування людиною, здатною належно поцінувати професійні здобутки колег, морально підтримати й заохотити їх до дальших звершень.


         З нагоди знаменного ювілею щиро бажаємо дорогому Ростиславу Петровичу міцного здоров’я, невгасного ентузіазму, розуміння й дієвої підтримки від родини, штатних співробітників і колег з інших установ, злагодженої співпраці з українською та польською науковими спільнотами, нових літературознавчих і творчих звершень!


         Зі щирими дружніми почуттями –

                                                                                 Євген НАХЛІК,

                                                                                доктор філологічних наук, професор,

                                                                                член-кореспондент НАН України,

                                                                                директор Інституту Івана Франка НАН України

         28 березня 2018 р.