Науковий семінар «Перехресні стежки»
29.11.2016
У вівторок, 29 листопада, відбулося щомісячне засідання наукового семінару «Перехресні стежки»
Із доповіддю на тему «Порозуміння та протистояння: українсько-польське
питання в романі Івана Франка “Lelum i Polelum”» виступив провідний спеціаліст
Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана
Франка Олег Войтків.![](https://lh3.googleusercontent.com/-I9FaA5Q1a7I/WELGOQKOliI/AAAAAAAA-S8/wd6BoPrKF1MaL6p6JJkfvmzHku3f8mjGgCLcB/?imgmax=240)
Оскільки «польський період» Івана Франка мав значний вплив на формування кола його наукових інтересів, то цілком зрозумілим видається той факт, що з-під пера ученого вийшло чимало праць, присвячених аналізові життя польської суспільності. В об’єктиві особливої уваги цього пласту досліджень Франка була проблема польсько-українських відносин. Письменник натякав на погорду поляків, які зневажали українців, помітували їхніми національними інтересами. Це питання є наскрізним у багатьох творах. Зокрема роман «Lelum i Polelum» є, по суті, художнім вираженням такої проблеми.
У творі представлено «глибокий внутрішній зв’язок з найактуальнішими проблемами соціальних і національних відносин Східної Галичини 80-х років». Автор не є упередженим у своїх категоричних оцінках польського шляхетства. Він намагається тверезо, незаангажовано, на підставі аналізу морально-етичної поведінки, представити світоглядні позиції героїв. Серед цих персонажів є й такі, які не затроєні відчуттям влади, вони готові до щирої спільної праці, дивляться на українців не з погляду своєї вищості, а як на рівних собі. Місіонерами в романі «Lelum і Polelum» автор представив братів Гната і Владислава Калиновичів. Вони стали будівничими «мосту зрозуміння». Завдання, яке ставили перед собою хлопці, – привернути увагу «галицької верхівки» до народних інтересів, освіченої інтелігенції до простолюду.
Щось схоже спостерігаємо і в житті І. Франка. Його широко розгорнена програма міжкультурного діалогу зуміла привернути увагу польської інтелігенції до українського питання. Розгортаючи діалог з польською культурою, І. Франко виводив українську культуру на шлях зміцнення і зростання, адже саме Польща першою зазнавала західних впливів, а вже через нашого сусіда проходив місток до української культури та історії. Як стверджує О. Дорофтей, І. Франкові вдалось побудувати найбільш тривалий та конструктивний інтелектуальний діалог з польськими культурними і політичними середовищами, що стало цілим етапом в українській політико-культурній історії.