24 лютого, у вівторок, відбулося щомісячне засідання наукового семінару «Перехресні стежки»

       В розмові було висвітлено нові підходи до аналізу творчості Івана Франка, розглянуто основні комунікативні виміри його прози. На думку доповідача, в сучасному мовознавстві досить ґрунтовно вивчено специфіку мовлення Франка-журналіста, публіциста, а також його вплив на інтелектуалізацію тогочасного мовлення. Однак до дослідження Франкових текстів варто було б залучити теорію трансакції Еріка Берна, яка дала б змогу зрозуміти, чому іноді герої Франкових творів одне одного добре розуміють, а іноді ‒ ні. Тоді можна буде побачити імпліцитний етнокомунікативний стереотип спілкування і виявити, що нового Франко вніс у тогочасний текстотип. 

        Значна кількість комунікативних смислів у романі «Перехресні стежки» виражена імпліцитно. Також у творі часто втілено непрямі мовленнєві акти. Цікаво, якою мірою в українській літературі до Франка було висвітлено мовлення персонажів зі зміненим станом свідомості? Чи мали вплив на Франка новітні психоаналітичні теорії? Варто поглянути на спілкування персонажів у Франкових творах з погляду типів трансакції. Типологія непрямих комунікативних смислів могла б оприявнити приховані комунікативні наміри.  Для того, щоб збагнути специфіку Франкового текстотворення, потрібно активізувати співпрацю мовознавців та літературознавців.