ІІ Всеукраїнська наукова молодіжна конференція «Із “плодів молодечої фантазії” (франкознавчий пленер)»

     Конференція стала наслідком творчих шукань молодих учених. Вона спонукала не лише по-новому осмислити франкознавчу проблематику, а й звернути увагу на інтердисциплінарні аспекти літературознавства, заглибитися в теоретичні питання, розглянути життєтворчі контакти письменників. Неповторний колорит Франкової батьківської садиби створив чудову творчу атмосферу для генерування нових думок, дав змогу молодим науковцям повернутися до витоків Франкового слова, глянути на нього стереометрично.

     З вітальними словами на відкритті конференції виступили заступник директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України Алла Швець, завідувач відділу франкознавства Микола Легкий, директор Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Святослав Пилипчук, доцент кафедри української літератури ім. М. Возняка Ростислав Чопик, доцент кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів Іван Теплий.

     Секційна частина конференції була поділена на три секції.

     Перша секція під промовистою назвою «У вітцівській хаті: те, “що творить окрасу всякого життя”» відбувалася у теплій атмосфері «вітцівської хати» Івана Франка. Головуючим секції був Микола Легкий,  секретарем ‒ Марія Лапій.

Теми виголошених доповідей влилися в широке русло психологічної, філософської, морально-етичної, соціальної проблематики. Кожна доповідь плавно продовжувала попередню і міцно в’язалася з наступною, таким робом доповідачі виткали різнобарвний інтерпретаційний гобелен Франкової творчості. У виступах Людмили Суворової, Христини Волощак, Марти Госовської, Анни Трофімової наскрізною ниткою звучала тема любові та смерті; почуттів, відчуттів до жінки (часто фатальної) та суспільного обов’язку, праці. Оксана Загороднюк у теоретичному зрізі порушила проблему мовчання у літературі, а Ірина Горошко дотично розглянула невербальні засоби комунікації у прозі Франка з любовним сюжетом.

Заплутаний клубок тем, мотивів, образів збірки «Баляди й розкази» розплутувала Марія-Мирослава Дерев’яна, а Христина Ворок занурилася в онейросферу художнього та наукового дискурсу Франка. Окремим настроєвим акордом стала доповідь Марії Лапій про психологічні та сугестивно-символічні пейзажі Франкової прози.

     Засідання другої секції «У кузні: “з людьми і для людей” (життєтворчі контакти, проблеми рецепції)» було проведене на подвір’ї Франкової садиби, біля кузні. Головуючим секції був Святослав Пилипчук, а секретарем ‒ Оксана Пеньковська.

Кузня – це не лише те місце, де від розжареної вогнем печі та сильної людської руки виходять дивовижні речі, незамінні у побуті кожної людини. Це також і «генератор» нових ідей, який дав унікальну можливість провести засідання «на одному подиху», отримати масу позитивних емоцій та відкрити незнані сторони життя і творчості Івана Франка. Доповіді Святослава Пилипчука, Віталія Козловського, Романії Буряк, Данила Ільницького, Богдана Волоса, Богдана Кріля, Уляни Рой, Мирослави Циганик, Оксани Пеньковської містили цікаві та змістовні факти про Івана Франка як рецензента, автора «студій над народними піснями», тонкого психолога, індивідуаліста, майстра художнього слова, перекладача, дослідника. Виступи породжували дискусії, провокували на роздуми.

     Головуючим третьої секції, «Під оборогом: ужинок “різнородної роботи”», був Ростислав Чопик, секретарем ‒ Марта Калиняк. За задумом організаторів, засідання третьої секції мало відбутись «під оборогом». Того «оборогу», про який писав Франко і під яким могли б комфортно розміститися всі учасники секції, не знайшли. Зате знайшли щось навіть краще – затишне місце в тіні розлогої яблуні недалеко від вуликів у саду. Принесли стіл, розставили стільці – і «натуральний» (тобто природний) конференц-зал був готовий. Доповідачі комунікували не лише між собою, а й з барвами та звуками природи, які гармонійно доповнювали, а часом несподівано переривали обговорення.

     Говорили про світ дитячих образів Миколи Вінграновського, маскування в творах Івана Франка, самоідентифікацію в оповіданнях Валер’яна Підмогильного. Услід за Іриною Вільде шукали «золоте руно» сюжетів у малій прозі Михайла Яцкова. Дивувалися з дивовижного світу гуцулів та майстерності його зображення не-гуцулами. Читали вірші авангардистів, згадували «революційний» та «міжвоєнний» Львів, відчитували первісні варіанти Шевченкових творів з-поміж Кулішевих редагувань. Мандрували в часі й просторі горами, долами й містами, разом із галасливими дітьми задирали до неба голови, задивляючись на лелек і намагаючись їх «упіймати» своїми фотокамерами. Час минув швидко, хоча засідання «під оборогом»

тривало найдовше і трохи вийшло за рамки запланованого.

     Виїзний пленерний формат молодіжної конференції дав змогу доповідачам поділитися враженнями, відчути життєтворчу атмосферу Івана Франка, а тому жвавий обмін думками, планами, творчими задумами не стихав і за межами садиби та плавно перенісся «на лоно природи». Маємо надію, що франкознавчий пленер, що його організували молоді науковці Інституту Івана Франка, дасть плоди у вигляді статей до збірника та подальших філологічних подій «платонівського формату».

     Сторінку підготували Марія Лапій, Марта Калиняк, Галина Лишак, Оксана Пеньковська.