ПУБЛІКАЦІЇ НАУКОВЦІВ

ІНСТИТУТУ ІВАНА ФРАНКА НАН УКРАЇНИ

ЗА 2022 РІК

 КНИЖКОВІ ВИДАННЯ

Співорганізаторами заходу виступили Інститут Івана Франка НАН України (Львів), Коломийська міська рада, Коломийський навчально-науковий інститут Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Коломийське міськрайонне товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Доктор педагогічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України  М и р о с л а в  С т е л ь м а х о в и ч  заснував 1997 року кафедру педагогіки тодішнього Коломийського індустріально-педагогічного технікуму (тепер Коломийський педагогічний фаховий коледж), майже рік працював її завідувачем.

Тепер у коледжі функціонує мистецьки оформлена «Світлиця академіка Мирослава Стельмаховича» (завідувач – методист, викладач Михайло Ходак).

17 листопада 2022 року на фасаді будинку Коломийського педагогічного фахового коледжу відбулося урочисте відкриття пам’ятної таблиці академікові Мирославу Стельмаховичу.

Педагогічні читання відкрив директор Коломийського педагогічного фахового коледжу, заслужений працівник освіти України Валерій Ковтун. З вітальним словом виступив Коломийський міський голова Богдан Станіславський.

Відтак доповіді виголосили:

Євген Нахлік, директор Інституту Івана Франка – «Література як засіб формування національної ідентичності українця»;

Михайло Ходак, методист коледжу, викладач – «Мирослав Стельмахович – теоретик вітчизняної етнопедагогіки. Навчальна дисципліна “Етнопедагогіка України” як освітня компонента ОПП підготовки бакалаврів з початкової освіти»;

Оксана Вінтоняк, кандидат філологічних наук, завідувачка кафедри педагогіки та методик навчання освітніх галузей і технологій початкової освіти коледжу – «Українська мова як основа формування національної ідентичності»;

здобувачки першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Коломийського педагогічного фахового коледжу:

• Анжеліка Джумачук – «Мирослав Стельмахович і Коломийщина…, Коломия…, Коломийський педагогічний фаховий коледж»;
• Любов Чернякова – «Концептуальні засади української етнопедагогіки у спадщині Мирослава Стельмаховича»;
• Наталія Гуровська – «Культура мовлення учнів як показник комунікативної компетентності»;
• Марія Стрижаковська – «Роль рідної мови у демократизації та гуманізації українськомовної освіти».

Оксана Мирославівна Нахлік-Стельмахович, кандидат філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту Івана Франка поділилася спогадами про своїх незабутніх Маму й Тата. Відзначила, що наразі почувається живою практикуючою книгою їхньої родинної педагогіки, в якій основоположними є любов, воля, особистий приклад. Любов – як спосіб спілкування між людьми. Воля – як природне самовираження і самовизначення. Особистий приклад – щоденних організованости, працьовитости, життєрадісности, доброзичливости, привітности.

Спогадами про професора-академіка Мирослава Стельмаховича поділилися кандидат філологічних наук, доцент Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Микола Васильчук, кандидат історичних наук, доцент, голова Коломийського міськрайонного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заслужений працівник освіти України Василь Глаголюк, директор коледжу Валерій Ковтун.

Оксана Мирославівна Нахлік-Стельмахович передала до «Світлиці академіка Мирослава Стельмаховича» книжки з Татової бібліотеки, а Євген Нахлік – видання Інституту Івана Франка:

Творець нового культурного українства: Михайло Павлик : (до 170-річчя від дня народження) : Колективна монографія / [Відп. редакторка: Алла Швець ; Наук. і літ.

 редагування: Марія Котик-Чубінська, Олександра Салій ; Ред. колегія: Євген Нахлік (голова) та ін.] ; Ін-т Івана Франка НАН України ; Департамент освіти і науки Львів. обл. військ. адміністрації ; Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Івано-Франк. обл. держ. адміністрації ; Косівська міська рада. Львів ; Івано-Франківськ, 2023. 280 c. + 12 c. іл. вкл.

«Поезії дивнії чари» : Франкознавчі та інші студії / [відповід. ред. А. Швець ; наук. ред.: К. Дронь, І. Котик, М. Лапій ; передм. А. Швець ; редкол.: Є. Нахлік (гол.) та ін.] ; НАН України. Інститут Івана Франка. Львів, 2020. 391 с.

Микитюк В. Педагогічні концепти Івана Франка (теорія та методика навчання літератури) : Монографія / Володимир Микитюк ; ЛНУ ім. Івана Франка ; Кафедра української літератури ім. акад. М. Возняка ; Інститут Івана Франка НАН України. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 407 с.

Навзаєм Валерій Ковтун подарував львівським гостям цінні коломийські видання:

ще один примірник двотомника Мирослава Стельмаховича «Вибрані педагогічні твори» (упорядники Любомира Калуська, Валерій Ковтун, Михайло Ходак; загальна редакція Любомири Калуської. Коломия : Вік, 2011, 2012);

• розкішно видану, багато ілюстровану кольоровими світлинами книжку «Коломия в новітній історії України : Історико-культурологічний проєкт» (Засновник проєкту Валерій Ковтун. Вип. ІІ, частина перша : Письменники, краєзнавці, журналісти нашого міста. Коломия : Вік, 2023. 128 с.).

Постскриптум Оксани Нахлік-Стельмахович:

Ця весняна подорож до Коломиї залишилася у наших серцях якнайтеплішими, вдячними споминами. Започаткована взаємно щирою, радісною, якоюсь одразу ж родинною, зустріччю на вокзалі з Оксаною Вінтоняк та Михайлом Ходаком, відбулася і надалі в тому ж – духово піднесеному – ключі.

Той пам’ятний день склали подорож затишними, пишно зеленими вулицями міста-писанки, цікава пізнавальна екскурсія дбайливо укомплектованим Музеєм історії міста Коломиї і, врешті, гостювання в унікально доглянутому, красивому, привітному як приміщенням, так і людьми (викладачами, студентами, гостями) коледжі. Коледжі, в якому незримо, але відчутно, присутня світла, невмируща аура Мирослава Стельмаховича, котрий любив, леліяв цей освітній заклад, бажав йому розвитку та процвітання, що й неухильно – дивним Небесним чином і невсипущими стараннями теперішніх працівників – здійснюється, ось як, зокрема, цьогорічний перший випуск бакалаврів. Сподіваємося, що всі присутні на цікавих, яскравих квітневих педагогічних читаннях, як і ми, наснажилися енергією і для особистісного зростання, і для пропагування рідної української культури.

Інформацію і світлини для сайту підготували Оксана і Євген Нахліки.

Також див.: Програма Педагогічних читань

Вела засідання директорка Інституту франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка Наталя Тихолоз. У вступному слові модераторка закцентувала на значному мистецтвознавчому доробку професора Романа ЯЦІВА, зокрема і на тому, що численні дослідницькі книги та статті він присвятив життєвій і творчій долі видатного українського художника та мистецтвознавця першої половини ХХ ст. Павла Ковжуна, 85-м роковинам пам’яті якого і було присвячене це засідання «Перехресних стежок». Дуже вагоме значення у графічній творчості П. Ковжуна мають його проєкти книжкових обкладинок до творів Івана Франка, про що головним чином і зголосився розповісти доповідач.

Професор Яців зізнався, що любов до постаті Павла Ковжуна він успадкував від батька, який свого часу працюючи в архіві Музею Івана Франка у Львові мав можливість випозичати й робити копії з його графічного оформлення книжкових видань. Надалі доповідач докладно зупинився на сторінках творчої біографії митця, особливо закцентувавши на етапах пошуку та визрівання його власної художньої мови та неповторної стильової манери. Він, зокрема, згадав, що художник народився на Житомирщині, навчався в малярській школі Миколи Мурашка в Києві (тоді ж там навчалися й інші відомі митці, зокрема, Роберт Лісовський, Анатоль Петрицький, Василь Крижанівський та ін.). Характерно, що на початках творчого становлення, як і багато інших молодих художників і представників інших галузей мистецтва, П. Ковжун перебував під впливом італійського футуризму, а також, як інші українці, був фанатично захоплений творчими новаторськими пошуками Георгія Нарбута, особливо, мабуть, під його впливом активно впроваджував у власну художню практику українську етнічну тематику, етносимволіку тощо. Властиво, П. Ковжун один із перших графіків прагнув істотно змінювати і збагачувати естетичний вигляд української поліграфічної продукції. У 20-і роки ХХ ст., наголосив доповідач, провідну роль ув українському видавничому дизайні відігравав Василь Кричевський, який у параметрах сецесійних прийомів, або модерну, також творив неповторний український національний видавничий стиль. Звісно, усі тогочасні українські художники захоплювалися необароковою стилістикою творчості Г. Нарбута, який зумів синтезувати національне мистецтво у високу світову мистецьку традицію. Творча молодь активно переймали від нього певні прийоми, технічні елементи, апробуючи у власній мистецькій діяльності. І П. Ковжун у своїй творчості еволюціонував від захоплення футуристичною технікою з її індустріалізмом, урбаністикою та динамізмом до етноцентричного малярства з інтенсивним використанням необарокових елементів.

Доповідач також розповів, що П. Ковжун був учасником Першої світової війни в рядах російського війська, був двічі поранений у Карпатах, а потім приєднався до національно-визвольних змагань 1918–1921 рр., якийсь час був у таборі інтернованих українських вояків, потім недовго жив у Станіславові, а згодом переїхав на постійно до Львова, де прожив з 1921 до 1939 р., тобто до трагічно-несподіваної смерті у 43-річному віці від запалення легень. Відомо також, що митець у час визвольних змагань був членом спеціальної групи з розробки українських державних знаків, документів, грошей тощо. Художник, наголосив доповідач, був дуже популярним у Західній Україні митцем, причому за які теми він би не брався, завжди досягав значних успіхів у реалізації задумів.

Отож творче становлення, пошук індивідуально самобутньої художньої стилістики П. Ковжуна, особливо в мистецтві графічного дизайну (оформлення) книг, відбувалися в контексті трагічно-динамічної епохи світової війни й повоєнного лихоліття від першоспроб у художньому оформленні книг, естетико-критичних дописів у пресі до численних шедеврів графічного дизайну у книговиданні, часописах, церковного монументалізму (розмалював із другом Миколою Осінчуком близько 10 церков, зокрема у Калуші та у Новому Виткові – рідному селі Олександра Мишуги). У його мистецькій еволюції, наголосив Р. Яців, можна простежити рух від пізньомодерної естетики (сецесії), захоплення футуризмом і до так званого «стильового конгломерату Ар(т)-деко», який мав виразне національне, україноцентричне обличчя. Йому вдалося створити власну художню мову, оригінальний стиль. У роботах П. Ковжуна одним із надважливих ідентифікаторів (носіїв) національної ідентичності, як і в багатьох інших митців його покоління (зокрема, Р. Лісовського, П. Холодного) став шрифт. Він особливо наполегливо працював над заголовними та ініціальними літерами, над віньєтками. Митець дуже уважно вивчав тогочасну стилістику різних майстрів модерного живопису із України та інших країн, а також інші мистецтва, скажімо, архітектуру. На думку Р. Яціва, у книжковому дизайні переломним моментом для П. Ковжуна стала співпраця з Федором Федорцівим у 1921–1924 рр. з оформлення видань Франкових творів, як-от: поетичні книги «Із днів журби», «Зів’яле листя», “Semper tiro”, великої й малої прози («Великий шум», “Boa constrictor” («Змій-полоз»), «Як Юра Шикманюк брів Черемош»), книг казкового епосу, книг вибраного («Пісня і праця»). Усі вони виконані у стилістиці синтетичного ар-деко (кубізм, футуризм тощо).

Для якомога ширшої ілюстрації творчого почерку митця професор Яців продемонстрував і численні інші графічно-дизайнерські роботи (обкладинки книг О. Олеся, М. Вороного, М. Старицького, журналів, афіш тощо), наголошуючи на виразній скрупульозній інтенсифікації густоти стильового оснащення робіт у параметрах нової мистецької синтетичної парадигми Ар-деко (особливо це відчутно на так званих графічних сорочках – деталізованих графічних елементах). Брався за оформлення розмаїтих афіш до різних заходів, також утверджуючи в них промовисту національну символіку.

Окрему, також дуже неповторну, грань П. Ковжуна репрезентують його екслібриси, для яких теж характерний синтетизм ар-деко і збагачена фактурність графічної образності.

Після виступу до професора Р. ЯЦІВА поставили чимало запитань і відбулося жваве обговорення доповіді, у якому, зосібна, узяли участь професори Львівського університету Володимир МИКИТЮК, Михайло ГНАТЮК, Іван БОЛЕСТА, а також наукові співробітники Інституту Івана Франка Микола ЛЕГКИЙ та Олександра САЛІЙ.

Підготовлено за інформацією провідного фахівця Інституту франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка Юрія Горблянського

Світлини Юлії Гриценко (пресцентр ЛНУ ім. Івана Франка), знімки екрана Катерини Шмеги

Також читайте на сайті Львівського університету: http://surl.li/twjhw

У вітальному слові голова Західного наукового центру НАН України і МОН України, академік НАН України Зіновій Назарчук наголосив, що на Загальних зборів Національної академії наук України, які відбулися в Києві 25 квітня 2024 р., за підсумками таємного голосування обрано 28 академіків і 74 члени-кореспонденти НАН України, серед яких 3 академіки і 10 членів-кореспондентів репрезентують західний регіон України. За останні кілька виборів до НАН України це найкращий здобуток Західного наукового центру, який об’єднує науковців Волинської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Рівненської, Тернопільської та Чернівецької областей.

Зокрема, по Відділенню літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академіком обрано директора Інституту Івана Франка НАН України Євгена Нахліка (за спеціальністю «Літературознавство»), а членом-кореспондентом – провідну наукову співробітницю Інституту народознавства НАН України Олену Никорак (за спеціальністю «Мистецтвознавство»).

Дійсними членами НАН України зі Львова також обрано: по Відділенню історії, філософії та права НАН України – ректора Львівського національного університету імені Івана Франка Володимира Мельника (спеціальність «Філософія науки»), а по Відділенню фізико-технічних проблем матеріалознавства – завідувача відділу водневих технологій та матеріалів альтернативної енергетики Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Ігоря Завалія (спеціальність «Матеріалознавство, функціональні матеріали»).

Вручаючи дипломи новообраним академікам та членам-кореспондентам НАН України, Зіновій Назарчук зазначив, що за весь час існування Академії наук України звання академіка серед львівських літературознавців були удостоєні лише три вчені, та й то ще в міжвоєння – далекого 1929 року, тобто 95 років тому: Михайло Возняк, Кирило Студинський і Василь Щурат.

Під час урочистого засідання голова Західного наукового центру й уповноважені обласної та міської влади вручили також низку подяк та грамот науковцям із провідних наукових установ Західного регіону України.

Серед них Подяками Президії НАН України відзначені літературознавиці Інституту Івана Франка – заступниця директора з наукової роботи Алла Швець і старша наукова співробітниця Марія Лапій – «за вагомий внесок у розвиток української науки, самовіддану працю і підтримку наукової й освітньої діяльності в Україні у сучасних умовах та з нагоди Дня науки».

Вітаємо із заслуженими нагородами й здобутками і дякуємо за невпинне просування української науки!

Світлини Пресцентру ЛНУ ім. Івана Франка та Алли Швець.

Також див.: Пресцентр. У Львівському університеті відбулося засідання Ради Західного наукового центру НАН України і МОН України // Львівський університет. URL: https://lnu.edu.ua/u-lvivskomu-universyteti-vidbulosia-zasidannia-rady-zakhidnoho-naukovoho-tsentru-nan-ukrainy-i-mon-ukrainy/. Розміщено: 17.05.2024.

Відбулася зацікавлена розмова з директором Музею, кандидатом історичних наук, доцентом Юрієм ПЛЕКАНОМ і науковою співробітницею Музею Мирославою КОЧЕРЖУК, а також обмін книжками, електронними копіями публікацій та рукописів, бібліографічними відомостями, які становлять взаємний інтерес.

Євген НАХЛІК передав до фондів Музею видання Інституту Івана Франка, дотичні до літератури, культури й історії Коломиї та Гуцульщини:

«Дивлячись на цей гірський світ» : Літературознавчий збірник / НАН України. Інститут Івана Франка. Наукове товариство ім. Шевченка ; [відп. ред. А. Швець ; наук. редагування М. Котик-Чубінська, М. Лапій ; передм. А. Швець; редкол.: Є. Нахлік (гол.), Р. Кушнір (гол.) та ін.]. Львів, 2018. 369 с.

«Поезії дивнії чари» : Франкознавчі та інші студії / [відповід. ред. А. Швець ; наук. ред.: К. Дронь, І. Котик, М. Лапій ; передм. А. Швець ; редкол.: Є. Нахлік (гол.) та ін.] ; НАН України. Інститут Івана Франка. Львів, 2020. 391 с. (Сер. «Літературознавчі студії». Вип. 25).

Творець нового культурного українства: Михайло Павлик : (до 170-річчя від дня народження) : Колективна монографія / Відп. редакторка: Алла Швець ; Наук. і літ. редагування: Марія Котик-Чубінська, Олександра Салій ; Ред. колегія: Євген Нахлік (голова) та ін. ; Ін-т Івана Франка НАН України ; Департамент освіти і науки Львів. обл. військ. адміністрації ; Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Івано-Франк. обл. держ. адміністрації ; Косівська міська рада. Львів ; Івано-Франківськ, 2023. 280 c. + 12 c. іл. вкл. (Сер. «Літературознавчі студії». Вип. 27). 

Навзаєм Юрій ПЛЕКАН і Мирослава КОЧЕРЖУК поділилися своїми виданнями, які знадобляться науковцям Інституту Івана Франка для дослідницької роботи, передусім над «Франківською енциклопедією»:

Волошинський Богдан, Кочержук Мирослава. Українська зірка коломийського есперантиста [До 130-річчя від дня народження Ореста Кузьми] / Богдан Волошинський, Мирослава Кочержук. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2022. 95 с. : іл., фот. Бібліогр.: с. 84–86.

Козаренко Олександр. Микола Лисенко – творець української національної музичної школи / Олександр Козаренко ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка ; Музей історії міста Коломиї. Коломия : Вік, 2023. 134, (2) с.

Петрів Михайло. Коломия – наше місто : каталог листівок / Михайло Петрів ; Музей історії міста Коломиї. Коломия : Вік, 2016. 104 с. Культурологічний проект «Коломия – наше місто».

Ерудована й глибока знавчиня історії Коломиї, ентузіастка музейної справи Мирослава КОЧЕРЖУК провела для Євгена й Оксани НАХЛІКІВ залами Музею надзвичайно цікаву й корисну екскурсію. Науковці Інституту Івана Франка були приємно подивовані багатством експозиції, естетичною упорядкованістю Музею і щиро вдячні його працівникам за дбайливе ставлення до збереження унікальної місцевої культурної спадщини, яка має загальноукраїнське і світове значення.

Світлини та інформація Євгена Нахліка.

Модераторка семінару, директорка Інституту франкознавства Львівського університету Наталя ТИХОЛОЗ представила доповідачку та її тему виступу й зазначила, що «Немає нічого цікавішого, ніж почути таку історію із серця того місця, де Соломія Крушельницька жила і творила».

Ірина КРИВОРУЧКА погодилася із цією тезою і підтвердила, що будинок, у якому зараз розташований музей Соломії Крушельницької, був її домом, до того ж відомо, що там свого часу гостював Іван Франко.

Свій виступ доповідачка почала із того, що акцентувала на труднощах дослідження біографії Соломії Крушельницької, оскільки співачка ретельно дбала про свою приватність – не вела щоденників, не залишила спогадів і не давала інтерв’ю, які б стосувалися особистого життя. Звідси – певна невловимість її біографії. Не оминула ця невловимість і взаємин родини Крушельницьких з родиною Івана Франка. Загалом доповідачка виділила три знакові сюжети їхнього знайомства.

Сюжет 1. Знайомство з постаттю Франка

Соломія Крушельницька запізналася з Іваном Франком завдяки батькові Амвросієві Крушельницькому – греко-католицькому священнику, який мав демократичні погляди на виховання, заохочував дітей до науки та читання книжок. Зокрема, саме з домашньої бібліотеки батька Соломія дізналася про твори Тараса Шевченка та Івана Франка. А перша заочна зустріч із Франком відбулася у 1885 році в Тернополі на концерті до пам’яті Тараса Шевченка, на який Франко прийшов як гість, а Крушельницька виступала на сцені у складі ансамблю Євгенії Любович разом зі своїми сестрами.

Доповідачка зазначила, що Франко був знайомий не лише з діяльністю Соломії, а й її старшого брата Антіна, постать якого є малодослідженою сьогодні. Антін Крушельницький помер у молодому віці від душевної хвороби, але встиг за своє життя доволі багато, зокрема стати співзасновником «Бібліотеки музикальної» – першого українського музичного видавництва, спрямованого на розповсюдження у Галичині творів українських композиторів. Франко у своїй рецензії «Симпатичне видавництво музикальне»  (Зоря, 1886. №1) писав, що воно «причиниться знаменито до будження руського духа та гарячої любові до тої Руси-України – великої і нероздільної».

Сюжет 2. Постать Івана Франка крізь призму листування Крушельницької з Михайлом Павликом та Марією Грушевською.

Доповідачка наголосила, що листування Соломії Крушельницької із близьким товаришем  Івана Франка Михайлом Павликом та дружиною його колеги й сусіда Михайла Грушевського Марією Вояковською може допомогти реконструювати їхні взаємини. Скажімо, з одного з листів до подруги часів навчання в гімназії, вже заміжньої Марії Грушевської, дізнаємося, що Соломія Крушельницька разом із родиною готувала Франкові подарунок до ювілею творчої діяльності, однак невідомо, що саме це було.

Листування з Михайлом Павликом розпочалося із поїздки Крушельницької в Мілан, де вона продовжила навчання після закінчення Львівської консерваторії 1893 року. Співачка перша написала Павликові лист із проханням стати її наставником щодо громадсько-політичних питань, на що той радо погодився. В одному з таких листів співачка писала:  «У Вас знаходжу мого, як з неба зійшовшого, професора і буду допрошуватися у Вас пояснення всього того, що не знаю». Павлик взяв на себе таку роль і писав до Крушельницької дуже довгі й повчальні листи. Крім того, саме за посередництва Павлика співачка отримувала найновіші твори Франка, зокрема його переклад «Фауста» Ґете, а також номери журналу «Житє і слово», про який похвально відгукнулася: «Дуже добре, на європейський зразок видання».

У березні 1894 року, як розповіла доповідачка,  Крушельницька приїхала з Європи на 5-місячні гастролі до Львова. Місцева критика досить несхвально відгукнулася про «новий» голос Крушельницької, який їй поставили у Мілані, з’явилося багато критичних рецензій музикознавців. Такі випади болісно переживав Павлик і просив співачку заручитися підтримкою Франка, відвідавши його вдома та запросивши особисто на оперу «Аїда». Зараз достеменно невідомо, чи справді Франко був хоч на одному оперному виступі Крушельницької.

Також невідомо, чи дослухалась Крушельницька цієї поради, однак з листа Павлика, датованого вереснем 1894 року, дізнаємося, що Франко гостював у Крушельницької. А вже 30 вересня співачка виконувала музичну партію у постановці драми Франка «Учитель» театру «Руська бесіда».

Свою підтримку діяльності Івана Франка та Михайла Павлика Крушельницька виявляла не лише, читаючи їхні твори, а й фінансуючи, зокрема, очолювану ними «Русько-українську радикальну партію» та видання «Громадський голос». Втім у якийсь момент їхні  ідеали й погляди розійшлися, тож співачка написала Павликові про відмову від подальшого фінансування: «Я цілком до політики не здібна, бо мене разить дуже страшно все те, що погане. Ліпше мені жити з ідеалом наших пісень поетичних, що розкіш на душу розливають».

Остання згадана доповідачкою зустріч Крушельницької та Франка відбулася у Римі, куди письменник разом із Михайлом Грушевським приїхав 1904 року. Про цю  подію також згадує син Франка Тарас у своїх споминах.

Сюжет 3. Родинний

Насамкінець Ірина КРИВОРУЧКА розповіла про зв’язок Івана Франка з родиною Соломії Крушельницької, а саме її старшої сестри Осипи та її  чоловіка Карла Бандрівського. Останній був не лише добрим товаришем Франка та його опікуном наприкінці життя, а й щиро захоплювався письменником, боготворив настільки, що соромився попросити про спільне фото, якого за життя так і не зробив. А наймолодшій доньці Бандрівських і небозі Соломії Крушельницької Одарці ми завдячуємо збереженням споминів її батька про Франка та її власних, а також створенням музею Соломії Крушельницької у Львові.

Цікаву розповідь про двох визначних галичан супроводжувала презентація з рідкісними архівними світлинами Соломії Крушельницької та її оточення.

Після завершення доповіді відбулося її активне обговорення. Свої посутні коментарі й доповнення, а також цікаві запитання озвучили Богдан ТИХОЛОЗ, Михайло ГНАТЮК, Михайло КОБРИН, Галина ТИХОБАЄВА та інші слухачі.

Франківський міждисциплінарний науковий семінар «Перехресні стежки» відбувається у тісній співпраці Інституту франкознавства Львівського університету, Інституту Івана Франка НАН України та Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.

Світлини: Катерина Шмега та Олег Вівчарик (пресцентр ЛНУ ім. Івана Франка).

Також читайте на сайті ЛНУ  ім. Івана Франка: http://surl.li/tivua

Колектив Інституту Івана Франка з великою гордістю вітає Євгена Казимировича із заслуженим званням академіка і бажає йому натхнення до нових здобутків та подальших наукових успіхів!

Євген НАХЛІК – історик української літератури від XVIII ст. до сучасності в європейському літературному, культурному та історичному контекстах; літературний критик; шевченкознавець, кулішезнавець, франкознавець; славіст (полоніст, русист), компаративіст. Організатор академічної науки.

Доктор філологічних наук (2009), професор (2012), член-кореспондент НАН України (2015), заслужений діяч науки і техніки України (2016), дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (2017).

Автор майже 750 власних наукових публікацій, серед них 16 монографій, 8 колективних монографій, 2 брошур, 8 розділів в академічних історіях, зокрема «Історіях української літератури» (1987, 1995, 1996, 2005, 2006, 2016), співавтор 4 університетських і 2 шкільних посібників, підручників та хрестоматій. Частину праць опубліковано польською, російською, хорватською, німецькою та англійською мовами.

Лауреат літературознавчих премій: премії ім. І. Франка НАН України (2007), премії ім. акад. С. Єфремова (2003), премії ім.  Г. Костюка (2011; обидві – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка), Чернігівської літературно-мистецької премії ім. М. Коцюбинського (2009), Літературно-мистецької премії ім. П. Куліша (2012), Полтавської обласної премії ім. І. Котляревського (2015), Львівської обласної премії ім. М. Возняка (2015), Міжнародної літературної премії ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).

Інформація на сайті НАН України: http://surl.li/szhdg