НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ NATIONAL
ACADEMY OF CIENCES OF UKRAINE
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА STATE INSTITUTION
«ІНСТИТУТ ІВАНА ФРАНКА» «IVAN FRANKO INSTITUTE»
79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 18; р/р 35213001002106 в ГУДКСУ у Львів. обл.
МФО 825014, ЗКПО 13803031; тел.: (032) 261-13-90, тел./факс (032) 261-13-91
web-сайт: www.ifnan.gov.ua; е-mail: lvilsh@ukr.net
ВИТЯГ з ПРОТОКОЛУ № 8
засідання вченої ради
Інституту Івана Франка
Національної академії наук України
від 11 вересня 2018 р.
ПРИСУТНІ:
Члени вченої ради: голова вченої ради, директор, член-кореспондент НАН України Є. К. Нахлік, заст. голови, заст. директора з наукової роботи, к. філол. н. А. І. Швець, зав. відділу франкознавства, к. філол. н. М. З. Легкий, с. н. с відділу літературного процесу та компаративістики, д. філол. н. І. В. Лучук, с. н. с. відділу франкознавства, к. філол. н. О. Б. Луцишин, в. о. вченого секретаря, к. філол. н. М. С. Котик-Чубінська, голова Ради молодих учених, м. н. с. відділу франкознавства, к. ф. н. О. Р. Салій.
Інші науковці: с. н. с. відділу літературного процесу та компаративістики, к. філол. н. О. М. Нахлік, с. н. с. відділу літературного процесу та компаративістики, к. філол. н. І. В. Котик, н. с. відділу франкознавства, к. іст. н. А. Д. Франко, н. с. відділу франкознавства, к. філол. н. К. І. Дронь, м. н. с. відділу франкознавства М. В. Дерев’яна, аспіранти: М. Я. Мазепа, К. М. Шмега.
СЛУХАЛИ: обговорення Проекту «Український правопис» (2018), що його підготувала робоча група Української національної комісії з питань правопису.
ВИСТУПИЛИ: Є. К. Нахлік, І. В. Лучук, М. З. Легкий.
УХВАЛИЛИ:
1. Підтримати в цілому Проект «Український правопис» (2018) (одноголосно).
2. Водночас із жалем констатуємо, що пропоновані зміни явно недостатні, досить косметичні, нерішучі й не відповідають ані назрілим потребам, ані вже усталеній практиці самочинного вживання значно радикальніших змін у виданнях різних установ, часописів, окремих авторів, на радіо й телебаченні, в електронних засобах масової інформації.
Тому п р о п о н у є м о:
3. Відмовитися від варіятивности вживання и/і, т/ф, в/у й одразу запровадити прогресивні зміни (индик, ирій, додати: инший; катедра, міт; авдиторія, авдієнція) (с. 6, 127, 132). Варіятивність призведе до плутанини у вивченні та вживанні правописних норм, ускладнить перехід до автентичного українського правопису. Цілком неприйнятним є припис уживати в офіційних документах лише застарілі норми. Навпаки, в офіційних документах треба першочергово й безваріянтно запровадити нормативні зміни.
4. Так само треба одразу відновити у правописі суцільне безальтернативне закінчення -и в родовому відмінку іменників 3-ї відміни на -ть: молодости, рівности тощо, а також у словах: крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси (с. 100). Допускання цього закінчення лише в художніх текстах (навіть не в наукових, де воно вже часто практикується) видається надто звуженим і дивним. Водночас варто поширити це правило на всі іменники 3-ї відміни (наприклад, такі форми, як боли, вуали, матери, міди, моли, ожеледи, сповіди, стати, челяди, тощо).
5. Доцільно повернутись у новому правописі також до инших норм, які відповідають духові й природі української мови: відмінювання иншомовних слів типу кіно – кіна, бюро – бюра тощо; уживання -ія- у словах типу матеріяльний, соціяльний тощо; е- на початку слів: Европа, епископ тощо.
6. Давно пора, а нині тим більше, відмовитись од радянської традиції передавання білоруських та російських імен українськими відповідниками (с. 145) і перейти до їх транслітерування, так, як це приписано щодо імен инших слов’янських народів.
7. Уживання апострофа (’) також треба послідовно унормувати відповідно до природної української вимови. уніфікувати в правописі вживання апострофа в іншомовних словах відповідно до його вживання в українських. Наприклад, якщо «б’ють», то й «б’юро», «б’юджет», «М’юнхен» тощо. Правило, яке регламентує вживання апострофа в іншомовних словах, цілком не витримує критики: «Апостроф ставиться, якщо в літературній вимові після губного чується звук “й”». Проблема в тому, що ми не можемо вимовляти «Мюнхен» так, як німці, а «бюро» – як французи з огляду специфіку мовно-фізіологічного апарату, сформованого генетично. Отже, такі випадки варто узгодити з випадками вживання апострофа в українських словах. По-друге, у правилах вживання апострофа в словах иншомовного походження не дотримано послідовности. Наприклад, слово «М’янма» пишемо з апострофом, а «Мюнхен» – без.
8. До прикладів написання складних слів разом (верхньолужицький, давньоруський, с. 31) варто додати слова (переважно історизми), які часто пишуть то разом, то через дефіс: галицькоруський (від Галицька Русь), галицькоукраїнський, карпаторуський, києворуський, угроруський (від Угорська Русь).
9. Питання оновлення українського правопису мають вирішувати вчені (філологи-україністи), літератори, а завдання вчителів, газетярів, державних службовців тощо – виконувати норми та рекомендації авторитетних знавців духу, природи та історії української мови, зокрема літературної.
Голова вченої ради,
член-кореспондент Національної академії наук України,
доктор філологічних наук, професор Євген НАХЛІК
Вчений секретар,
кандидат філологічних наук Марія КОТИК-ЧУБІНСЬКА
