Вічная пам’ять!

Нонна Хомівна Копистянська (18.04.1924 — 07.04.2013) — доктор філологічних наук, богеміст, історик і теоретик літератури, організатор і керівник Міжнародного міждисциплінарного науково-методологічного об’єднання-семінару «Проблеми художнього часу, простору, ритму» (1997-2012). Понад 50 років свого життя віддала праці на факультеті іноземних мов Львівського університету.
Нонна Копистянська — автор чотирьох наукових монографій: «Жанровые модификации в чешской литературе. (Период становлення социалистического реализма) (Львів: Вища школа, 1978), «Иван Ольбрахт — человек, писатель, публицист» (Львів: Світ, 1991), «Жанр, жанрова система у просторі літературознавства» (Львів: ПАІС, 2005), «Час і простір у мистецтві слова» (Львів: ПАІС, 2012). Загалом бібліографія Н. Копистянської налічує понад 350 позицій. Наукові дослідження професора охоплюють праці про жанр, художній час і простір, хронотоп, творчість І. Ольбрахта, Ґ. Флобера, К. Чапека, Я. Коллара, Ї. Волькера, Г. Ібсена, Ф. Кафки та ін.

Народилася Н. Копистянська на Волині у м. Здолбунові (тепер це Рівненська область України, тоді була Польща). Батьки: Ольга Омелянівна (з дому Комарова), Хома Сергійович Безюк-Савчук. Старша сестра — Зінаїда. Напередодні німецької окупації закінчила польську школу, гімназію та восьмий клас українсько-російської десятирічки. Далі було скорочене навчання в дев’ятому-десятому класах, і 1945 року отримала атестат про середню освіту. 1946 року стала студенткою слов’янського відділення Львівського університету за спеціалізацією «чеська мова і література», і за цей «випадок долі» була все життя вдячна професору Іларіону Семеновичу Свєнціцькому, якого згадувала з особливою теплотою і повагою. Учителями-славістами Н. Копистянської (тоді ще — Савчук) були: Микола Антонович Пушкар, Степан Володимирович Масляк. Однак особливо запам’яталися Нонні Хомівні лекції зі вступу до слов’янознавства, історії староболгарської літератури, палеографії, які читав Іларіон Семенович. Завершивши навчання в університеті 1956 року, не отримала рекомендації в аспірантуру (тому що тодішній проректор і завідувач кафедри філософії «зіпсував» диплом). І вдруге доля посміхнулась Нонні Хомівні: за рекомендацією академіка М. Возняка та професора І. Свєнціцького у жовтні 1951 стала аспіранткою Інституту суспільних наук АН УРСР за спеціальністю «чеська література», витримавши конкурс з 5-ти претендентів на одне місце й опинившись як літературознавець у відділі мовознавства, яким завідував професор Свєнціцький, і тому для консультування кандидатської дисертації з новітньої літератури на тему «Закарпатська Україна в творчості Івана Ольбрахта» професор попросив С. В. Масляка. Справжнім святом для Нонни Хомівни був час спілкування з Іларіоном Семеновичем, від якого вона засвоїла цінні практичні уроки, які згодом намагалася передати своїм вихованцям, зокрема розуміння того, як можна і треба залишатися самим собою і працювати, як би не складались обставини.

Ще на вступних іспитах до аспірантури познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — геологом Романом Копистянським, який понад 60 років (виховуючи сина Ігоря) залишався її вірним другом і в дні радості, й у часи тривожні, і так аж до останнього її подиху, болісно переживши втрату дружини сумного благовіщенського недільного ранку…
Після закінчення аспірантури 1954 року  Н. Копистянська з рекомендованою до захисту дисертацією залишилась без роботи. І знову щасливий випадок у березні 1955 звів майбутню вчену з проф. Олексієм Володимировичем Чичеріним, тодішнім завідувачем кафедри зарубіжної літератури Львівського університету, який без зволікань пішов їй назустріч, запропонувавши тимчасове місце на кафедрі (у зв’язку з творчою відпусткою А. І. Новікова). З цього часу й бере початок педагогічна кар’єра Н. Копистянської: спершу працювала погодинно за мізерну платню з непосильним навантаженням, але вже в наступному 1956/57 н. р. завдяки прихильним відгукам студентів (Олексій Володимирович завжди зважав на думку студентів про викладача) зарахована у штат на 0,5 ставки із закріпленням за нею курсу лекцій з історії зарубіжної літератури ХІХ–ХХ ст. Від 1958 року працювала на посаді доцента; 1959 отримала звання доцента, а перейшла на повну ставку — аж у 1961.
Докторську дисертацію Н. Копистянській довелося захищати двічі: перший раз — у Москві, в грудні 1980 року, другий — у Ленінграді, в лютому 1983. Диплом доктора отримала в жовтні 1984, а звання професора — в листопаді 1986.

Н. Копистянська ніколи не належала до тієї категорії викладачів, які намагаються собі полегшити виконання завдань. Тому протягом багатьох років, читаючи лекції з історії світової літератури ХІХ–ХХ ст. на факультетах іноземних мов, філологічному та журналістиці, проводячи спецкурси та спецсемінари з німецької літератури, постійно критично підходила до всіх міністерських стандартів і загальноосвітніх директив, дбаючи про розвиток творчої індивідуальності студента. Для цього розробила власну систему проведення іспитів, заліків у формі вільної бесіди, що, за її словами, пробуджує розумову активність і є взаємоперевіркою студентів та перевіркою об’єктивності викладача, а передусім сприяє спокійній, творчій атмосфері в аудиторії.
Нонна Хомівна виховала не одне покоління талановитих літературознавців: створила власну наукову школу дослідників художнього тексту з перспективи часопросторової методології, серед яких не лише аспіранти, котрі під її керівництвом захистили кандидатські дисертації, а й вихованці інших наукових і науково-педагогічних установ, які мали щастя відкрити для себе феномен цієї вченої, наснажуючись її лекціями, порадами і просто добрим словом у незабутні хвилини спілкування з нею в Україні чи за кордоном, в університетських стінах чи в атмосфері її затишного дому. Н. Копистянська мала унікальну здібність притягувати найталановитіших студентів, розпізнаючи серед студентської маси справжні творчі індивідуальності, які під її впливом уже сказали власне слово в науці. Під керівництвом Н. Х. Копистянської захистили кандидатські дисертації: Л. Мельничук, А. Шевченко, Е. Аксютина, Л. Цьох, С. Фіськова, Н. Поліщук, Л. Цибенко, Н. Тодчук, Н. Шевчук, Н. Мочернюк, Х. Пастух, О. Левицька.

Нонна Копистянська була активним учасником міжнародних форумів, з’їздів, конгресів, конференцій. Професора Копистянську запрошували для читання лекцій в університети Москви (Росія), Берна (Швейцарія), Прешова (Словаччина), Брно (Чехія), Великотирнова і Пловдіва (Болгарія). Однак у 70-ті рр. часто мусіла приховувати від керівництва університету ті персональні запрошення на міжнародні конференції та конгреси, які відбувалися за кордоном, оскільки на деякі з них отримувала офіційні заборони (так, 1972 року не змогла поїхати на конференцію у Варшаві, яку організовувала Комісія слов’янської поетики і стилістики Міжнародного комітету славістів, на запрошення проф. С. Скварчинської, а 1985 — на генологічну конференцію в Брно на запрошення проф. М. Мікулашека). Саме задля наукового спілкування професор Н. Копистянська організувала та координувала роботу Міжнародного міждисциплінарного науково-методологічного об’єднання-семінару «Проблеми художнього часу, простору, ритму», який об’єднав науковців різних країн.

Нонна Копистянська нагороджена пам’ятною медаллю Ф. К. Шальди на І Міжнародному конгресі чеського літературознавства (Прага, 1995).

Науковці та аспіранти Інституту Івана Франка НАН України, колектив кафедри світової літератури та факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, колеги, широка наукова спільнота, учні й рідні сумують з приводу смерті Нонни Хомівни і зберігають світлу пам’ять у своїх серцях про хорошу людину, чарівну жінку, самовідданого педагога, невтомного науковця, яка віддала рідному університету найкращі роки для виховання майбутніх поколінь вдумливих літературознавців, присвятила все своє життя до останнього подиху своїм відданим учням, що обіцяють виконувати її заповіт, її останню волю — триматися єдино у своїх наукових пошуках та прагненнях незалежно від своїх професійних інтересів, місця праці чи навіть географічних кордонів. Тому що наукова школа професора Н. Копистянської не має жодних кордонів ані в часі, ні в просторі і жодних обмежень для тих, хто по-справжньому любить Слово…

Хай буде вічна їй пам’ять! Нонна Копистянська завжди з нами!