Із доповіддю «За лаштунками першого Франкового багатотомника: люди, тексти, рішення» виступила Тетяна Голяк – кандидатка філологічних наук, молодша наукова співробітниця відділу текстології і видань літературно-наукової спадщини Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Модерувала зустріч директорка Інституту франкознавства Наталя Тихолоз. Вона наголосила на важливості теми видання першого багатотомного зібрання творів Івана Франка, адже ця робота була не лише масштабним видавничим проєктом, а й прикладом зусиль, спрямованих на збереження та розвиток української культурної ідентичності.
Доповідь Тетяни Голяк ґрунтувалася на опрацюванні документів із шести архівосховищ. У центрі дослідження – постать Івана Лизанівського, секретаря Івана Франка та редактора його першого багатотомника. Зосередившись на особистості діяча, дослідниця запропонувала поглянути на історію видання через людські долі, професійні рішення та обставини, у яких формувався український культурний простір.
«Я довго думала про формат цієї розмови, адже якщо ставити фокус на тридцятитомнику, можна загубити постать Івана Лизанівського; якщо ж говорити про редактора, то розмова стає більш навколобіографічною. Зрештою, я вирішила поєднати ці два фокуси, бо вони невіддільні, саме так диктує матеріал», – пояснила дослідниця.
У доповіді Тетяна Голяк розкрила різні виміри біографії Івана Лизанівського: його співпрацю з Іваном Франком і Михайлом Грушевським, особисте життя, пережиті арешти та діяльність, спрямовану на розвиток української культури й утвердження національної ідеї. Окремо дослідниця зосередила увагу на трансформації особистості Лизанівського з активного діяча громадського руху у глибокого дослідника-літературознавця.
Важливе місце в цій історії посідає діяльність видавництва «Рух», яке було одним із центрів реалізації масштабних культурних задумів.
«Незважаючи на те, що в той час була паперова криза й тотальне безгрошівʼя, Лизанівський вважав, що книжка має бути вдома в кожного, відтак усі категорії населення мали мати можливість її придбати. Для цього видавництво запровадило серію дитячих книжок, вартість яких була від восьми копійок. Нерідко це призводило до збитків», – розповіла Тетяна Голяк про діяльність видавництва.
Окрему увагу дослідниця приділила складності підготовки та видання тридцятитомного зібрання творів Івана Франка. Попри те, що сьогодні це видання розглядають переважно критично – з огляду на його обмеження та редакторські рішення, – важливо враховувати історичний контекст його появи. Робота над багатотомником вимагала значних інтелектуальних, організаційних і видавничих зусиль, а її результатом стало суттєве розширення доступу до Франкової спадщини.
«У літературознавчих дослідженнях досі трапляються різкі критичні коментарі про тридцятитомник: неправильний вибір джерела текстів для передруку, нехтування історичним принципом упорядкування матеріалу, втручання у заголовковий комплекс, руйнація авторського коментаря тощо. І це правда, адже матеріалів для передруку не було, тож доводилося передруковувати з того, що є. Лизанівського ніхто не вчив, як правильно видавати зібрання творів, а тим паче – такого складного автора», – пояснила доповідачка.
Водночас Тетяна Голяк зазначила, що не прагне ідеалізувати Івана Лизанівського, однак з опрацьованих документів проступає його людяність, уміння гуртувати людей біля себе та здатність сприймати книжкову справу як державницький чин.
Запропонований погляд дав змогу побачити за редакторською роботою конкретну людину – зі своєю біографією, життєвими випробуваннями, рішеннями та внеском у розвиток української культури. Такий підхід дозволяє по-новому осмислити історію першого Франкового багатотомника, розглядаючи її не лише крізь тексти, а й крізь життєписи людей, що й зробили ці тексти доступними для читачів.
До обговорення доповіді долучилися Микола Легкий, Михайло Гнатюк і Людмила Починок. Дискусія стала нагодою продовжити розмову про історію видання Франкової спадщини, редакторську працю та місце Івана Лизанівського в українському культурному процесі.
Засідання семінару «Перехресні стежки» вкотре засвідчило важливість міждисциплінарного підходу до вивчення Франкової спадщини, який дає змогу поєднувати текстологічні дослідження з історією української культури та біографічними студіями.
Світлини Центру комунцікації ЛНУ ім. Івана Франка.
За матеріалом фахівця Інституту франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка Анастасія Салюк.