Захід відбувся в очно-дистанційному форматі. Модераторка семінару, директорка Інституту франкознавства Наталя Тихолоз, запросила до онлайн-доповіді «Етносоціологічна спадщина Івана Франка: методологія дослідження та актуальність в умовах сучасних викликів» аспіранта кафедри соціології та соціальної роботи Криворізького державного педагогічного університету Дмитра Чижика.
Доповідач розпочав свій виступ з огляду методів, якими послуговувався під час вивчення етносоціологічної спадщини Івана Франка, а саме контент-аналізу та дискурс-аналізу. Він зазначив, що для доповіді було проаналізовано 65 праць Франка, а загальна вибірка становить понад 600 джерел. На їх основі дослідник перелічив основні поняття та категорії із сучасної етносоціології, якими найчастіше оперував Іван Франко, а саме: нація, етнос, народ, етнічна група, а також виділив основні відмінності потрактування цих понять у сучасній українській науці та Франковій науковій спадщині.
Також Дмитро Чижик наголосив, що значне місце в ній належить поняттям, пов’язаним з ідеологічним та ціннісним виміром. Показовим, за його словами, є й часте звернення до понять, пов’язаних із процесами міжетнічного спілкування та етнічного відродження. Наявність таких понять, як «етнічна влада», «національна еліта» та «етнічна асиміляція» свідчить про глибоке розуміння Іваном Франком соціальної ієрархії та механізмів домінування в міжетнічних відносинах.
Як один із прикладів доповідач навів статтю «Наше теперішнє положення» (1883), в якій Франко описує принцип такого явища, як етнічна влада, наголошуючи, що у багатоетнічному галицькому суспільстві (поляки, євреї, українці-русини) саме поляки мали усю повноту етнічної влади. В іншій публікації – «Дещо про польсько-українські відносини» (1895) – Франко аналізує причини поширення москвофільства в Галичині та вказує, що українці, розділені Росією та Австро-Угорщиною, опинилися між двома формами утисків: За словами доповідача, Іван Франко розмежовує москвофільство на дві групи: діяльність реальних російських агентів, які діють у Галичині з підтримки Російської імперії, загрожують державі та вимагають реалізації заходів щодо боротьби на загальнодержавному рівні, та ідеологічна «секта», що сліпо орієнтується на Росію без глибокого знання її культури чи мови. Франко вважав, що поляки своєю політикою ненавмисно сприяли зростанню популярності саме другої течії москвофільства.
Доповідач слушно зазначив, що у своїй відомій праці «Одвертий лист до галицької української молодежі» (1905) вчений закликає до надрегіонального патріотизму: чути себе українцями не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів. Для нього мова, література та традиції становили підґрунтя національної самобутності. Але цього було недостатньо без соціальної активності громади, прагнення до солідарності та готовності громадян, брати участь у суспільному житті.
На основі ідей Івана Франка про національну свідомість як стрижень державного життя доповідач сформулював кілька рекомендацій для сучасної етнополітики. Зокрема, зазначив, що варто розвивати освітні програми, які враховують усвідомлену належність до української політичної нації у школах, університетах, громадській освіті, медіа і культурних ініціативах. Потрібно інтегрувати історію, мову і культуру в усі рівні освітнього та інформаційного простору як ключові маркери ідентичності. Російська агресія спричинила різке посилення відчуття єдності, фактично нейтралізувавши традиційні способи розігрувати регіональну карту. Однак важливо не лише констатувати консолідацію, а й системно її підтримувати.
Насамкінець молодий дослідник наголосив, що Іван Франко був одним із перших українських мислителів, який чітко сформулював європейський вибір України як цивілізаційний орієнтир. Він бачив майбутнє українського народу у родині вільних націй, протиставляючи цей шлях імперській залежності від Росії.
По завершенні виступу активну участь у його обговоренні взяли науковці Університету: Роман Крохмальний, Наталя Тихолоз, Людмила Васильєва, а також працівники музейної сфери Богдана Мелих та Ігор Медвідь.
Модераторка семінару Наталя Тихолоз подякувала доповідачеві за цікавий виступ і побажала успіхів на подальшому шляху дисертаційного дослідження. Також вона нагадала, що семінар традиційно матиме невелику перерву, а восени відновить свою діяльність.