У праці здійснено комплексне дослідження творчості М.
Яцкова як цілісного модерністського феномену в українському та зарубіжному
літературному контексті, синхронному й діахронному. Синтезовано й розкрито дві
взаємовизначальні царини в його прозі, що лежать у площині модерністського
канону: концепти, образи й мотиви, базові для суб’єктивної онтології
письменника (з її антропологізмом та метафізичністю), і пошуки нової комунікації
(вербалізація станів мовчання персонажів та ситуацій тиші, звернення до
взаємодії літератури із суміжними мистецтвами — музикою, танцем, малярством,
скульптурою). По-новаторськи інтерпретовано явище дисоціації складників
особистості в художніх текстах М. Яцкова (на душу, дух і тіло); зроблено спробу
простежити особливості зв’язку людини з Богом та функціонування концепту долі;
осмислено трактування феномену смерті; висвітлено вплив авторської онтології
на поетику простору.
Для філологів, студентів-гуманітаріїв,
учителів-словесників, усіх, хто бажає глибше пізнати багатогранний світ
раннього українського модернізму.
Науковий редактор - доктор філол. наук Є. К. Нахлік
Рецензенти: доктор філол. наук Н. М. Шумило, доктор філол. наук, проф. В. С. Корнійчук, канд. філол. наук І. А. Бестюк.
В оформленні книжки використано графіку І. Косиніна «Дівчина на чорнім кони» (1909) та живописну роботу Т. Вацика «Портрет письменника М. Яцківа» (1911)