У колективній монографії вперше в українській
гуманітаристиці комплексно осмислено життєтворчий феномен Михайла Павлика
(1853–1915) — визначного українського письменника, публіциста, перекладача,
етнографа, громадського діяча, політика, журналіста, редактора, видавця,
дійсного члена Наукового товариства
імени Шевченка, засновника та провідника Русько-української радикальної партії.
Видання містить історико-літературні, теоретико-інтерпретаційні, біографічні та
джерелознавчі студії, присвячені різноаспектному висвітленню постати М.
Павлика.
Розкрито світоглядну еволюцію М. Павлика, його
суспільно-політичні погляди, ідеологічні переконання, прийняття і пропагування
ідеї української державности, взаємовпливи Михайла Драгоманова, М. Павлика та
Івана Франка, особисті взаємини та інтелектуальну співпрацю М. Павлика з Лесею Українкою,
Агатангелом Кримським, Костем Паньківським, Пантелеймоном Кулішем. Розглянуто
головні аспекти політично-публіцистичних праць М. Павлика, його діяльність як фольклориста
й етнографа, вагому роль у започаткуванні бібліографування творів І. Франка.
Різнобічно репрезентовано творчий феномен М. Павлика як
письменника. Запропоновано сучасні підходи до інтерпретації
тематично-проблемних, жанрово-поетикальних, естетичних особливостей його повістей
«Пропащий чоловік», «Вихора», «Ребенщукова Тетяна». Простежено ідейно-естетичну
й тематичну спорідненість прози М. Павлика з творами інших українських
письменників (Василя Стефаника, Василя Ткачука).
Для літературознавців, фольклористів, франкознавців,
культурологів, істориків, краєзнавців, мистецтвознавців та широкого кола
читачів.
ISBN 966-02-2625-Х (серія)
ISBN 978-617-14-0182-2 (вип. 27)
Електронна версія видання:
https://drive.google.com/file/d/1aIVdlxtaCvvnXRai5BUjPE2z1qchmh1O/view?usp=sharing