Пропоноване монографічне дослідження продовжує франкознавчу серію, покликану висвітлити взаємини Івана Франка з діячами української культури, науки та мистецтва. Цього разу мова про доволі непрості стосунки з літературознавцем, мовознавцем, фольклористом, публіцистом, письменником, педагогом і громадсько-політичним діячем у Галичині, академіком ВУАН Кирилом Студинським (*1868–†1941). На перших порах Франко був одним з учителів Студинського, заохотив його до наукової праці, однак далі вони публічно дискутували між собою, обмінюючись критичними, іноді досить гострими заувагами щодо наукових праць один одного, і навіть конкурували за кафедру української словесности Львівського університету. Архівні першоджерела, досі неопубліковані спогади Студинського про різні періоди життя і творчости Франка, а також маловідоме листування Студинського з Олександром Барвінським і Ярославом Гординським дали змогу глибше прозирнути у їхні складні взаємини й осмислити їх у суспільно-політичних та культурно-громадських контекстах. Окрему увагу приділено участі Студинського у заходах для збереження пам’яті про Франка, простежено діяльність Студинського за радянського часу, розглянуто написані й опубліковані тоді його франкознавчі праці.
Для науковців, викладачів і студентів – франкознавців, філологів, істориків, усіх, хто цікавиться розвитком української літератури, україністики, освіти і національно-культурного руху кінця ХІХ – першої половини ХХ століття.
