Круглий стіл «Іван Франко в інтелектуальному просторі України та світу»

       Одним із співорганізаторів заходу був Інститут Івана Франка НАН України, а одним із доповідачів ‒ завідувач відділу франкознавства Інституту Івана Франка Микола Легкий (тема доповіді: «Проза Івана Франка в інтелектуальному просторі України та світу»). У виступі доповідач зосередив увагу на рецепції Франкової прози у тогочасній європейській критиці та в перекладацькій справі. За життя письменника його прозу знали за кордоном, адже є близько двох десятків перекладів різних Франкових творів німецькою, польською, чеською, угорською мовами. Та, зважаючи на розлогий масив прозових текстів, це не так вже й багато.

       Натомість, з рецепцією Франкової прози в тогочасній критиці справа гірша. Причин такого стану справ доповідач бачить кілька: 1) чого можна вимагати від європейської критики, якщо своя, українська, не надто уважно реагувала на вихід знакових Франкових творів: з 10 романів і повістей та 19 збірок критичної уваги удостоїлися лише «Для домашнього огнища» (рецензія М. Грушевського), «Захар Беркут» (рецензії Б. Грінченка, В. Горленка) та збірка «В поті чола» (кілька рецензій); 2) проза Франка іноді значно випереджувала свій час і тому не завжди була зрозумілою європейській критиці (цієї ж думки дотримувалися і деякі Франкові сучасники, наприклад, Н. Кобринська); 3) Франко, хоча й був майстром прози, але походив із бездержавної нації. Чим інакше пояснити відмови видавців друкувати Франкові твори на сторінках європейських періодичних видань, навіть якщо ці твори й були написані, скажімо, польською мовою? У Франкові побачили серйозного конкурента, тому друкувати його особливо й не квапилися.

       Світлини, якими проілюстровано матеріал, люб’язно надані прес-центром Львівського національного університету імені Івана Франка.