В оповіданні «Як Юра Шикманюк брів Черемош» устами Білого демона в дусі християнської моралі декларуються власне Франкові гуманістичні принципи: «Господь ріжними шляхами тягне людей до добра. Одних страхом, других жадобою зиску, інших особистою амбіцією, ще інших подразненим самолюб’ям; лише невелика часть робить добро з чистої високої любові до добра» (21, 472). Аксіологічний зміст феномену добра кореспондує з категорією катарсису як психологічного явища людського очищення, духового відродження та оновлення людини, як пробудження її сумління. За моїм спостереженням, у Франкових творах катарсис розуміється як особистісно-ментальний процес у людській самості. Отже, свідомість є найважливішим складником психічних актів, бо здатна приборкувати таємничі імпульси, що приходять з несвідомої сфери.
З повним текстом статті можна ознайомитися тут: https://drive.google.com/file/d/174KYlkHygv3a9JFBPsFxfFp5Awz0eRR8/view?usp=sharing