Літературно-критичне обговорення романів Василя Рубана

       В обговоренні взяли участь Тарас Пастух, Мар’яна Барабаш, Ігор Котик, Галина Мазур, Богдан Пастух, Марія Котик-Чубінська. Як зауважив хтось із учасників цього заходу, консервативній частині львівських поціновувачів красного письменства, для якої «Література – це Храм», ризиковано світитися на обговоренні еротичної Рубанової прози, «праведним християнам» читати «антихристиянські Рубанові» пасажі взагалі не подобає, а «лібералам» Рубанова націленість на популяризацію аріянства теж не може сподобатися, тому в різних колах є свої підстави, щоб ставитися до Рубанової творчості з деякими застереженнями. Один із виявів такого ставлення – відмова редакції журналу «Дзвін» у публікації роману «Любиш – не любиш», в якому начебто занадто відверто описано еротичний досвід героїв.

       Серед учасників обговорення не знайшлося жодного, хто б закинув Рубанові зловживання сексуальними сценами. Навпаки, йшлося про його майстерність у зображенні жінок, любовних стосунків між статями, про природність і щирість, що виявляється, зокрема, у сценах відтворення особистого негативного досвіду в мистецтві кохання. Кохання, його еволюція, чоловічо-жіночі стосунки – це теми, які поєднують ці два романи. Хоча в першому з них, «На протилежному боці від добра», основну увагу зосереджено на відображенні авторового досвіду випробування в психіатричних лікарнях, де він перебував з 1972 по 1978 рік. Та й у другому багато місця займає соціальний зріз, побут, екологічна тематика, «національне питання».

       На думку Тараса Пастуха, у час написання «Любиш – не любиш» відверте зображення сексуальності ще не було вигідною, комерційно привабливою белетристичною темою. Відверте зображення любовних епізодів радше було протиставленням радянському дискурсові, яке свідчить про авторське відчуття внутрішньої свободи, так само, як спроба політичної діяльності вказувала на незалежність особистісної позиції.

       Не обійшлося на обговоренні без зауважень. Вони стосувалися деякої розбалансованості структури роману «Любиш – не любиш» та нав’язливої риторичності Рубанового письма. Однак загалом обговорення художніх якостей творів цього разу було доволі м’яким, особливо ж після того, як Богдан Пастух нагадав, що «ця людина віддала, відбабахала в жахливих умовах 6 років свого життя, аби ми позбулися радянської системи, а зараз вона живе на пенсію 1200 гривень, тоді як ті, хто над нею знущалися, за законом отримують з державної казни набагато солідніші гонорари».