Літературно-критичне обговорення роману Мішеля Уельбека "Покора"

       На думку Богдана Пастуха, в новому своєму романі Уельбек представив тип героя, який «нищить усі етико-моральні критерії, за якими людина жила до цього часу; це, фактично, показ того, як жити не потрібно».

       Натомість з погляду Софії Варецької, тип головного героя зовсім не унікальний, а дуже навіть репрезентативний для французького викладацького середовища. За її словами, Уельбек подав «абсолютно добрий зріз сучасного французького суспільства … А цей варіант мусульманського світу і ця зміна [прийняття героєм ісламу] – це як альтернатива, щось нове. А людство весь час потребує чогось нового. Більшість до кінця сподівалася, що герой не перейде [на іслам]. Але для нього це як альтернатива, навіть поштовх до майбутніх досліджень, до своїх внутрішніх пошуків».

       Світлана Маценка зазначила, що «Покору» важко обговорювати, тому що Уельбек не претендує щось комусь сказати чи довести. І в цьому є вияв його теперішньої принципової позиції – протистояння Просвітництву в сенсі раціоналізації сучасної людини, яка буквально функціонує. Про це письменник висловлювався в інтерв’ю. С. Маценка також наголосила, що у світогляді Уельбека зросла роль віри. Але його підхід є позаконфесійним. «Для нього не принципово, чи це католицизм, чи … Поважати треба будь-яку віру».

       Найактивнішу роль в обговоренні, попри своє традиційне запізнення, відіграв модератор Віктор Неборак. Він висловив своє захоплення порнографічними моментами у творчості Уельбека, на правах модератора спробував скерувати розмову у напрямку, що робити з сучасною українською літературою, якщо вона не пише про те, що відбувається в країні, переказав уривок з есею Анджея Стасюка, і констатував, що у нашій християнській традиції вкрай мало таких пастирів, які справді ладні у себе вдома обмити парафіянам ноги, як мив Ісус своїм апостолам. «Нема таких у нас священиків. Або майже нема», – з сумом зазначив Прокуратор.