Літературно-критичне обговорення поезії Бориса Гуменюка
12.01.2016
12 січня в Інституті Івана Франка НАН України відбулося обговорення поетичної збірки Бориса Гуменюка «Вірші з війни», з якою автор претендує на Шевченківську премію.
Тарас та Богдан Пастухи високо оцінили твори Гуменюка, вважають їх вагомим
поетичним здобутком для української поезії. Тарас Пастух, який нещодавно
детально розглядав «Вірші з війни» у статті на сайті «ЛітАкцент», сказав, що
сучасна українська поезія часто хибує на літературщину, їй бракує такого
невідшліфованого зображення подій, безпосереднього доторку до життя, який маємо
у «Віршах з війни».
Віктор Неборак хоча й зауважив, що елементи літературщини і в Гуменюка
трапляються (зокрема, у вірші, де поет неодноразово висловлюється від імені
збірного ліричного героя «ми»), та в цілому не перечив Тарасові Пастухові. Він
також переповів деталі свого знайомства з Борисом Гуменюком, навів низку
маловідомих біографічних фактів про колегу по перу, зобразив колоритний портрет
письменника-Гуменюка і зізнався, що якби автор «Віршів з війни» звернувся до
нього по допомогу на фронті, то не відмовив би.
Ігор Котик виявився найменш вдячним читачем поезії Б. Гуменюка,
заявив, що тільки два вірші у збірці відповідають його уявленням про поезію,
тоді як більшість творів – це не більше, ніж сторінки ліричного щоденника чи
літопису самовидця, і їхня цінність – поза літературною площиною. На його
думку, в багатьох творах збірки Гуменюк уникає не тільки літературщини, а й
літературності, а з нею і поетичності.
Мар’яна Барабаш частково погодилася з тією оцінкою збірки, яку дав Ігор
Котик, оскільки теж вважає, що у «Віршах з війни» переважає щоденниковість та
публіцистичність, адже частота писання віршів не завжди буває на користь
поетичності текстів. Хоча не можна не відзначити оригінальну метафоричну
образність цих віршів (скажімо, порівняння блокпоста з церквою тощо). Однак
все-таки на її думку, Борис Гуменюк був би набагато цікавішим, якби втілював
свої літературні здібності в епічних жанрах.