Літературно-критичне обговорення романів Тадеуша Конвіцького та Євгенії Кононенко

 Літературно-критичне обговорення романів Тадеуша Конвіцького та Євгенії Кононенко
10.11.2015

10 листопада в Інституті Івана Франка відбулося літературно-критичне обговорення романів Тадеуша Конвіцького «Маленький апокаліпсис» та Євгенії Кононенко «Останнє бажання».
У заході взяли участь літературознавці Віктор Неборак, Ігор Котик, Євген Нахлік, Оксана Нахлік, Тарас Пастух, Богдан Пастух, Марія Котик-Чубінська, Мар'яна Барабаш, Оксана Світлицька, історик та письменник Дмитро Білий.

       Романи Тадеуша Конвіцького «Маленький апокаліпсис» та Євгенії Кононенко «Останнє бажання», як зазначив Ігор Котик, пов’язані спільною темою: доля письменника в епоху тоталітаризму. Хоча один із тих письменників – колишній кат, людина яка безпосередньо брала участь у страті засуджених, а інший – письменник у минулому, якому належить стратити самого себе. На стилістичному рівні «Маленький апокаліпсис» та «Останнє бажання» мало схожі між собою. Перший твір тяжіє до ґротескного, абсурдистського письма, другий – до традиції реалістичного зображення. Жанрові особливості романів теж відмінні.
       За спостереженням Богдана Пастуха, твір польського прозаїка хоча й більший за обсягом, та близький до жанру повісті, тоді як твір Євгенії Кононенко безумовно містить романні риси. Богдан Пастух також говорив про актуальність обох текстів, їхню дотичність до сьогоднішніх подій в українському суспільстві. Історик Дмитро Білий звернув увагу присутніх на роман чеського прозаїка Павела Когута, написаний ще до роману Конвіцького, в якому також присутні подібні мотиви. 
       Віктор Неборак цього разу взяв на себе функцію модератора і ставив запитання або ж висловлював свої версії стосовно всяких різних глобальних процесів у літературному світі, наприклад, чому в Україні бракує абсурдистських романів, або чому бракує сучасних романів, в яких би осмислювалося тоталітарне минуле, або чому ОЗ ображається на ЛВК і чи справді українські класики не співпрацювали з тими, з ким співпрацювали митці, зображені у романах Конвіцького і Кононенко. Здається, не всім подобався такий розмах творчої думки вільного художника, тож дехто недвозначно просив не запливати аж так далеко. Та все ж було досить можливостей висловити свою думку чи й подискутувати. Але цього разу все обійшлося без полемік, бо романи, кажуть, справді хороші.
        Наступного разу пообіцяли поговорити про есеїстку Олега Лишега – його збірки «Поцілунок Елли Фітцджеральд» і «Старе золото».