Сектор критики у книгарні Є

     І в «Reisefieber», і в центральному творі з книжки Даниленка романі «Клітка для вивільги» описано стосунки сина і матері, присутній мотив синівських ревнощів, але загалом ці твори дуже несхожі між собою. У книжці «Грози над Туровцем» Даниленко міфологізує свою малу батьківщину, сюжети закорінені в суспільно-політичний контекст, натомість роман польського прозаїка позбавлений подібного антуражу, у ньому навіть не йдеться про Польщу.

     Цілком протилежні підходи до сюжето- і характеротворення: Даниленко уникає поглибленого психологізму, його проза близька до жанру кіноповісті (В. Неборак), тоді як Лозінський цілком занурений у внутрішній світ, відтворює непомітні назовні зміни психологічного стану головного героя. А. Дрозда назвав письмо польського прозаїка прісним, І. Котик говорив про внутрішній сюжет.

     Персонажі Даниленка, за словами Котика, – одновимірні, наділені однією сильно акцентованою рисою. Персонажі Лозінського – неоднозначні, мінливі, боязкі інтроверти.

     Попри низку зауважених разючих відмінностей, на обговоренні майже не звучало оцінних характеристик. Чи то критики втратили смак, чи набули здатності перетравлювати будь-який текст не без задоволення, важко сказати. Може, восени, коли поновляться засідання Сектора критики, щось про це можна буде сказати точніше.