Сектор критики у книгарні Є

Микола Рябчук і Ярослав Мельник – у вісімдесятих два помітні літературні критики, нині один публіцист, другий прозаїк.

Той, хто обстоював вартість метафоричної поезії, нині пише колонки, в яких багато автобіографізму, а той, хто застерігав від надмірного метафоризування й закликав триматися сповідальності, пише романи-притчі, романи-метафори. 

У Рябчука багато політики, Мельник абстрагується від будь-яких державних утворень.

Рябчук став передбачуваним, тенденційним, багато колонок побудовано за шаблоном: на Заході добре, а в Україні не так. Мельник написав досить оригінальний роман, в якому багато фантастичного і міцна концепція.

Рябчук взорується на форму сонета, Мельник – на жанр антиутопії. 

Про це і не тільки про це йшлося на жовтневому засіданні «Сектора критики». 

На наступному обговоренні, котре відбудеться 28 листопада, мова піде про романи «Хрещатик-плаза» Павла Вольвача і «Книга забуття» Василя Слапчука.