У ролі "адвоката" Степана Процюка
під час дискусії виступив
Богдан Пастух
Роман Кожелянка та заголовна повість Процюка, як відзначив Андрій Дрозда, представляють соціально-політичний зріз останнього пів століття української історії. На думку Ігоря Котика, темою, що об’єднує ці два видання, є ілюзії: в обох книжках описано нездійсненні мрії та хибні уявлення, що стосуються як приватного життя персонажів, так і суспільства загалом. Віктор Неборак поділився досвідом особистої рецепції творчості Кожелянка і Процюка. За його словами, обговорюваним текстам бракує подієвості, і якщо текст Кожелянка справляє враження деякої фрагментарності, то повісті Процюка переобтяжені копирсанням персонажів у собі, підпорядкованим психоаналітичним тезам. На обговоренні йшлося також про натуралізм і дидактизм повістей Процюка та про реалістичність і тотальну іронію роману Кожелянка. Активну участь у розмові взяв доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Пастух.
Наступне засідання сектора критики заплановано на останній четвер травня.