Мирослав Мороз народився 17 січня 1923 р. у м. Львові. У 1945–1950 рр. навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету. 25 квітня 1950 року був заарештований і засуджений на 25 років за звинуваченням у належності до ОУН. Відбував покарання у таборах Караганди і Воркути. У січні 1955-го був амністований, а 1965-го отримав повну реабілітацію – “за відсутністю складу злочину” (докладніше див.: Луцишин О. Мирослав Олександрович Мороз // Слово і Час. 2006. № 3. С. 95–96).
Упродовж своєї довголітньої, напрочуд багатогранної наукової діяльности Мирослав Мороз тривалий час працював у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (на базі якого створено Інститут Івана Франка НАН України) – спершу, у 1992–1994 рр., старшим науковим співробітником відділу франкознавства, а в 1994–2002 рр. – завідувачем відділу.
У списку наукових публікацій Мирослава Мороза, що містить понад 260 позицій, основну частину складають саме літературознавчі праці. Серед його 32 книжкових видань – 26 бібліографічних покажчиків, 17 із яких безпосередньо стосуються письменницьких персоналій та художньої літератури, два літописи життя і творчости письменників, літературознавчий посібник (семінарій), упорядкування текстів (перекладів вірша «Вічний революціонер» різними мовами) із примітками (три видання), географічно-біографічний письменницький путівник.
Улюбленою галуззю гуманітарних наук, якій Мирослав Мороз оддав найбільше сил і душевного запалу, стало франкознавство.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук, захищена 1963 року в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України, мала характерну назву «Питання бібліографії та атрибуції творів І. Франка», і ця тема визначила значною мірою дальший розвиток Мирослава Мороза як науковця.
Важливе значення для франкознавства мають Морозові статті, присвячені питанням атрибуції Франкових творів, публікації маловідомих або й незнаних і недрукованих оригінальних творів, перекладів, наукових праць і листів Франка, описи його автографів, біографічні статті.
За упорядкування Мирослава Мороза у львівському видавництві «Каменяр» 1970 року побачила світло денне збірка «Вічний революціонер (Гімн): Мовами народів світу». Це видання показує поширення Франкового вірша серед різних національних культур.
Важливе значення для франкознавчої біографістики мають розвідка «Документи зв’язані з габілітацією І. Франка у Львівському університеті в 1894–1895 рр.» (1962) і путівник «Шляхами Івана Франка на Україні» (Львів : Каменяр, 1982), що його впорядкував Мирослав Мороз, умістивши тут і свою статтю «У Львові та на Львівщині», у якій подав багато цікавої інформації про довголітнє життя Франка в нашому краї.
У франкознавчому набутку Мирослава Мороза є й ґрунтовні текстологічні та інтерпретаційні статті про зв’язок окремих творів письменника з подіями його життя та іншими прижиттєвими реаліями. Ці розвідки здобули помітний резонанс серед франкознавців, не раз цитуються, спонукують на роздуми, дискусії, як ось давніша «“Для домашнього огнища” (Творча та видавнича історія повісті І. Франка)» (Радянське літературознавство. 1982. № 4) або пізніша – «Автобіографічний елемент у ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя”» (Записки НТШ. 1990. Т. 221).
Як добрий знавець Франкових текстів, опублікованих і рукописних, а також фактів із життя письменника, Мирослав Мороз з успіхом виступав із науковими рецензіями на різноманітні франкознавчі видання – біографічні, компаративістичні, узагальнювально-синтетичні, на франкознавчі збірки, наукові збірники та «Зібрання творів» у 50-ти томах, підтримавши висунення його на здобуття Державної премії імені Т. Г. Шевченка (на початку 1988 року).
Довідковий підмурівок сучасного франкознавства становлять бібліографічні покажчики як публікацій Франкових творів, так і публікацій критичної літератури про письменника, що їх ретельно уклав Мирослав Мороз. Ідеться насамперед про ґрунтовне видання «Іван Франко: Бібліографія творів: 1874–1964» (Київ: Наукова думка, 1966. 447 с.).
У «Бібліографічній серії» Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України в упорядкуванні Мирослава Мороза видано бібліографічний покажчик «Зарубіжне франкознавство» (відп. ред. Федір Погребенник; керівник вид. Євген Нахлік, літ. ред. Микола Легкий. Львів, 1997. 100 с.).
В останні роки життя Мирослав Мороз запросив до співпраці над укладанням бібліографічних покажчиків із франкознавства старшу наукову співробітницю Інституту Івана Франка Олену Луцишин. Завдяки її зусиллям як співупорядниці завершено посібник «Заборонене франкознавство. 1885–1988: Матеріали до бібліографії критичної літератури про Івана Франка (публікації, вилучені з наукового обігу в Радянській Україні 1930–1980-х років)» (відп. ред. Євген Нахлік. Львів, 2006. 216 с.) і об’ємистий посібник «Франкознавство (1988–2005): Бібліографічний покажчик видань творів Івана Франка та критичної літератури про нього» (наук. і літ. ред., відп. за випуск Євген Нахлік; книжка у друці, маємо надію, що вийде цьогоріч).
Кілька десятиліть тривала копітка робота вченого над «Літописом життя і творчості Івана Франка» у трьох томах. Без сумніву, це головна наукова праця Мирослава Олександровича, до якої він ішов усе життя і над якою працював до останку. Цю наукову працю підготували до друку упорядниця, донька вченого Дарія Мирославівна Гонтарева і наукові редактори Галина Бурлака (перший том), Олена Луцишин (другий том) і Євген Пшеничний (третій том). Цей тритомник вийшов у львівському видавництві «АРТОС» (видавець Михайло Перун) у 2016-му (томи перший та другий) і 2017-му (том третій) роках під грифом Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, Інституту Івана Франка та Інституту франкознавства Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка.
Мирослав Мороз плекав іще один грандіозний задум – зібрати матеріали практично до всіх тематичних розділів «Франківської енциклопедії». За виконання цього завдання взявся кілька десятиліть тому, знов-таки самотужки: збирав різноманітні матеріали, укладав реєстр, картотеку. Зібраний фактографічний корпус нині зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.
Частина публікацій Мирослава Мороза (першодруки окремих листів, поезій, статті письменника) заклали необхідні камені до наукового видання Франкових писань і стали вже історією франкознавчої текстології. А частина (особливо бібліографічні покажчики та літопис) зберігають своє актуальне значення і сьогодні.
Маємо всі підстави сказати, що найважливішим підсумком наукового життя Мирослава Мороза є його унікальні книжки, які дотепер зберігають свою актуальність, активно використовуються в науково-дослідній роботі та навчанні. У царині літературознавства це насамперед – «Іван Франко: Бібліографія творів. 1874–1964» (1966) та інші франкознавчі покажчики, «Іван Котляревський: Бібліографічний покажчик. 1798–1968» (1969; з додатком літератури за 1969 рік, опублікованим 1972 року), «Михайло Коцюбинський: Бібліографічний покажчик» (1964; з доповненням літератури за 1964–1988 рр., опублікованим 1989 року) і, звичайно, «Літопис життя та творчості Лесі Українки» (1992) і «Літопис життя і творчості Івана Франка» (2016, 2017).
За взірцевий «Літопис життя та творчості Лесі Українки», що побачив світло денне в «Науковій думці» (відп. ред. Микола Жулинський, 1992), укладач був удостоєний найвищої наукової відзнаки Національної академії наук України в царині літературознавства – премії імені І. Франка (1993).
Віддаючи данину поточному літературознавчому процесу, частковим аспектам чи то франкознавства та лесезнавства, чи інших літературознавчих ділянок, Мирослав Мороз усе-таки виразно тяжів до створення фундаментальних авторських праць.
Фактографічна повнота, системність і фундаментальність були визначальними ознаками наукової праці Мирослава Мороза. Його улюбленими науковими жанрами, у яких він найбільше зробив і здобув найширше визнання, органічно стали бібліографічний покажчик та літопис життя і творчости.
Літературознавча спадщина Мирослава Мороза є невід’ємною і неперехідною частиною історії української науки про літературу від 1960-х рр. до сьогодення – частиною, безперечно, й досі вартісною і для сучасних дослідників конче потрібною.
Про колосальний літературознавчий доробок і різні грані наукової діяльности Мирослава Мороза, подвижника вітчизняної гуманітаристики,-- читайте більше у статті члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук Євгена Нахліка:
Мирослав
Мороз – літературознавець (До 100-річчя
від дня народження). Url: https://zbruc.eu/node/114332
Допис підготовлено за матеріалами Є. Нахліка, оприлюдненими на сайті ZBRUČ. Світлини, якими супроводжено допис, також зі сайту ZBRUČ.