Вітання академікові Миколі Григоровичу Жулинському!

Дорогий Миколо Григоровичу!

       У час, коли щедре літо вабить своїм багатобарв’ям, напуває медовими пахощами й тішить погідним теплом, з маленького волинського села доля благословила Вас на світ, щедро наділивши багатьма талантами: непересічного вченого – літературознавця 

та культуролога, літературного критика, публіциста, письменника, державного та культурного діяча, організатора академічної науки.

       Нелегко стелилися Ваші життєві дороги, як і в багатьох, хто належав до повоєнного покоління, ураженого, але й загартованого полум’ям Другої світової війни, навченого виживати у найважчих умовах і водночас бути ціпким і вольовим у торуванні свого шляху. На початках Вашої доволі розмаїтої трудової біографії, як в Україні, так і поза її межами, проглядається нестримний потяг юнака до саморозвитку й освіти, вже тоді формувався Ваш інтелектуальний світогляд і розвивався вроджений хист митця слова.

       Невтомною працею, повсякчасними пошуками власного професійного покликання наприкінці 1960-х років Ви щасливо обрали літературознавчу царину, ставши нині одним з найавторитетніших літературознавців не лише в Україні, а й за кордоном. Діапазон Ваших наукових інтересів і величезний обсяг публікацій вражає ‒ близько тисячі статей, оглядів, рецензій та монографічних досліджень, які здобули заслужений резонанс і ніколи не втратять своєї популярності, показником якої є не лише високий індекс цитувань, а й незгасний дослідницький інтерес різних поколінь науковців. Адже у Ваших працях, злютованих людинознавчими ідеями й наснажених потужними струменями антропоцентризму, культуроцентризму та націєцентризму («Пафос життєствердження», «Людина як міра часу», «Слово і доля», «Вірю в силу духа», «Заявити про себе культурою», «Духовна спрага по втраченій батьківщині», «Нація. Культура. Література» та ін.) віднаходимо концептуальне розуміння письменницьких постатей, літературних тенденцій і самих художніх творів. У цих та інших публікаціях, кажучи Вашими словами, заворожує і зацікавлює притаманна Вашій науковій манері неповторна «магія інтерпретації», повага до факту, стратегія ad fontes. У своїх працях Ви завжди звертаєтеся до тих літературознавчих проблем, про які пишете і висловлюєтеся вільно, щиро й особливо душевно, і при цьому з розважливим академічним підходом.

       Неоціненною є Ваша роль у розбудові й утвердженні української гуманітарної науки. Як багатолітній академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, а також як досвідчений науковий менеджер та ентузіаст, який переймається потребами науки, своєю принциповою позицією у складні для Національної академії наук України часи Ви надійно тримаєте міцний форпост академічної гуманітаристики, всіляко підтримуючи різні наукові інституції. Саме Ви, Миколо Григоровичу, свого часу рішуче домоглися створення Інституту Івана Франка на базі Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, благословивши на світ появу важливого інституційного осередку академічного франкознавства і зробивши безцінний дарунок для наукового, літературного та культурного Львова. Завдяки Вашим зусиллям як умілого організатора наукового процесу, мудрого керівника, наукового редактора і голови редколегії на світло денне з’явилися фундаментальні колективні праці загальнонаціонального значення: Повне академічне зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах, «Шевченківська енциклопедія» в 6 томах, виходять академічна «Історія української літератури» у 12 томах (видано чотири томи), «Франківська енциклопедія» в 7 томах (видано перший том).

       1989 року Ви стали одним з ініціаторів утворення Міжнародної асоціації україністів, а впродовж 1999–2002 рр. очолювали цю світову організацію. Вельми ефективною є й Ваша культуротворча та освітня місія, суть якої ‒ у поверненні історичної пам’яті, участі в заснуванні культурних та освітніх центрів, зокрема Острозької академії, Волинського університету імені Лесі Українки.

       Надзвичайно важливим і знаковим для української політики й культури є Ваш громадсько-політичний чин, який засвідчив Вашу непохитну націєцентричну позицію, політичну виваженість і рішучість. Ви були державним радником з питань гуманітарної політики, депутатом Верховної Ради України двох скликань, очолювали ряд підкомітетів Комітету з питань культури й духовності, двічі обіймали посаду віцепрем’єр-міністра України з питань гуманітарної політики, 2006 р. були радником Президента України та головою Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України.

       У Вашому інтелектуальному горінні захоплює творчий неспокій, невпинний динамізм мислення, постійні пошуки власного самоословлення, емоційна екстравертність і нестримна пульсація слова. Віртуозність і сугестивна потуга Вашого слова подиву гідні. Мабуть, невипадково ця духова енергія зрезонувала в новому для Вас жанрі ‒ художньо-мемуарної прози. Йдеться про книжки «Моя Друга світова: роман-хроніка в голосах» та «Акордеон». Так відкрилася ще одна грань Вашої самобутньої особистості ‒ оригінального прозаїка зі своїм упізнаваним стилем, близьким до потужного стефаниківського лаконізму, з цікавими символічними інспіраціями, захопливою спогадовою призмою, культом Батька, кордоцентричною чуттєвістю власного світу, пережитого, відчутого, наповненого своїми віталістичними сенсами і смислобуттєвістю. Здається, у цих письменницьких шедеврах ‒ увесь Микола Жулинський, зі своїм умінням передавати багатоголосся людських доль на тлі власної життєвої історії, з глибокими екзистенційними розмислами, людськими одкровеннями й аксіологічними максимами. Ваше розкошування у Слові зачаровує, а досвід пережитого зворушує до глибини душі, даючи розуміння того, з яких джерел Ви черпали свої духові імперативи. Чимало з них є батьковими настановами і життєвими принципами: «Бог того береже, тим опікується, хто не таїть зла на ближнього».

       Можна перелічувати ще багато Ваших здобутків, титулів, нагород і заслуг в українській науці, освіті, культурі та державотворенні, з якими Ви прийшли до свого 80-річчя. Та хочеться наголосити на чи не найголовнішому. Тих, кому випала унікальна можливість і людське щастя працювати і просто спілкуватися з Вами, завжди захоплює Ваша харизматична постать, товариськість, справжність, людяність, добродушний гумор, повсякчасна готовність допомогти, уміння дорожити дружбою, дитинно радіти життю, щиро тішитися чужими успіхами, насолоджуватися навіть маленькими радощами. Вочевидь, відома Франкова сентенція «з людьми і для людей» стала також основою Вашого життєвого сценарію, завдяки чому Ваша потужна аура так притягує до себе людей. Нам так пощастило спілкуватися і працювати з Вами, навчатися у Вас, радіти нашим київським і львівським зустрічам!

       …«Акордеон створив таку величаву симфонію, так розкошував у нестримному єднанні різноголосся, то знижуючись-пригасаючи до ніжного шепоту і тихого зойку, то піднімаючись у хоральному розкриленні повноти чи не одночасного звучання на всіх регістрах» (М. Жулинський «Акордеон»). У цих словах проглядається символічний зміст мистецької симфонії Вашого життя з усім різноголоссям у ній людей, подій, книжок, зустрічей, обіймів, усмішок, мрій і нових задумів.

       Дай Боже, з роси і води Вам, дорогий Ювіляре! Хай життя тішить Вас рясними здобутками! Міцного здоров’я, Божого благословення, родинного тепла, повсякчасної радості, усіляких гараздів і многих літ!

                                                                                                                     Євген Нахлік, Алла Швець

       25 серпня 2020 р.