Дорогий Дмитре Сергійовичу!
Сердечно вітаю Вас, видатного українського Літературознавця, Мистецтвознавця, Компаративіста, Академіка Національної академії наук зі знаменним ювілеєм — 90-річчям від дня народження!
Ви належите до найвидатніших українських дослідників західноєвропейських літератур, літературних та мистецьких компаративістів і теоретиків літератури та мистецтва ХІХ–ХХІ століть. Хронологія й коло Ваших професійних зацікавлень дивовижно розпросторені, літературознавчий і мистецтвознавчий діапазон широченний — від інтерпретації окремих творів, письменницьких індивідуальностей до охоплення цілих художніх епох, до того ж із застосуванням рецептивної та типологічної методологій. Ви зробили вагомий, безцінний внесок у дослідження західноєвропейських літератур Нового Часу, передусім французької, у рецепцію в Західній Європі української літератури, ба ширше — культури, історичного феномену Запорозької Січі й загалом України, у вивчення українського бароко в європейському контексті, у порівняльно-типологічне шевченкознавство і франкознавство, у теорію літератури й порівняльного літературознавства та мистецтвознавства.
Знання багатьох західноєвропейських і слов’янських мов дало Вам змогу ґрунтовно засвоїти твори зарубіжних літератур і праці зарубіжного літературознавства та мистецтвознавства в оригіналі, завдяки чому Ви набули енциклопедичних знань, а допитливий, критичний і творчий розум допоміг Вам не лише вдумливо розібратися у засвоєному матеріалі, а й розбудувати власні літературознавчі концепції.
Уже в 1970–1980-х роках Ви стали одним з найглибших, найцікавіших і найбільш читаних українських дослідників західноєвропейських літератур. Тоді ще студент, а потім аспірант Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, я уважно стежив за Вашими публікаціями, захоплювався Вашими статтями в журналах, передусім у «Всесвіті», і Вашими книжками. Мене приваблювали не лише Ваша незрівнянна ерудиція, високохудожній світ західноєвропейського письменства, відкритий у Ваших публікаціях, а й його не знане доти в нашому літературознавстві теоретико-естетичне розкодування, оригінальний стиль Вашого наукового мислення і вишуканий стиль викладу, аргументований і ясний. Ви умієте поєднувати глибоке дослідження літературних феноменів з їх доступною популяризацією.
Особливо розквітнув Ваш різнобічний талант літературознавця, провідного академічного вченого за часів незалежної України. Завдяки передусім Вам в Україні відродилося порівняльне літературознавство. Сьогодні Ви — загальновизнаний, заслужено шанований Патріарх вітчизняного літературознавства, взірець академічної сумлінности й чести, гордість нашої академічної та університетської науки, вищої освіти!
Мені, однак, вельмишановний Дмитре Сергійовичу, бракує у Вашому численному доробку Ваших спогадів, зокрема про зустрічі й спілкування з непересічними особистостями, про Ваше долання труднощів у нелегкі 70–80-ті роки. Вам є про що згадати, є що цікавого розповісти про Вашу тернисту долю за часів тоталітарного радянського режиму, про переслідування Вас як викладача і вченого, про ті складні умови, у яких розвивалася тоді українська культура, література, наука про літературу, притому не лише українську, а й світову.
Тож щиро бажаю Вам, дорогий Дмитре Сергійовичу, Божого благословення, міцного здоров’я, дальшого наукового довголіття, підтримки й розуміння від рідних і колег, наснаги і сил на нові літературознавчі праці й особистісні спогади!
Оскільки я формувався як літературознавець на Ваших публікаціях, на незабутньому науковому спілкуванні з Вами, то дозволю собі підписати це щиросерде привітання — Ваш неформальний учень,
Євген Нахлік,
член-кореспондент НАН України,
директор Інституту Івана Франка НАН України (м. Львів)
5 грудня 2019 р.