Дорогий Миколо Миколайовичу!

        Ваше ім’я відоме далеко за межами установ, у яких Ви працюєте чи працювали. Літературознавець, критик, поет, перекладач, університетський професор. Не говоритимемо зараз про посади, нагороди, це – не найголовніше. Важливіше те, що Ви впродовж багатьох десятиріч невтомно працюєте над словом, досліджуєте розмаїтий масив художніх текстів, осмислюєте відомі та малознані явища літературного процесу і при цьому, незважаючи на зміну історичних обставин, Ваше слово не знецінювалося. Те, що було написано ще за часів тоталітарного режиму, має вагу й сьогодні: згадаймо хоча б монографію про Богдана Ігоря Антонича – першу монографію про цього нині культового львівського поета, написану за часів заборон і переслідувань.

        Спектр Ваших літературознавчих напрацювань вражає, перелічити все в короткому огляді неможливо, назвімо хіба найосновніші здобутки. Насамперед варто відзначити Вашу величезну роботу щодо відкриття й осмислення заборонених чи проскрибованих за радянської доби численних літературних постатей. Тут і «Молода Муза», і «Празька школа», і Мистецький український рух, і Нью-Йоркська група, і чимало інших письменників з України та з-за кордону. Ви уклали антології, написали передмови, статті, монографії, що відіграли велику роль у переформатуванні канону української літератури ХХ століття. До цього варто додати й дослідження, присвячене не письменникам, а критикам – «Критики і критерії: літературно-критична думка в Західній Україні 20–30-х років ХХ століття».

        Ваші літературознавчі пошуки охоплюють неосяжний літературний ландшафт від фольклору до сучасного письменства, та переважно у фокусі Ваших дослідницьких інтересів як витонченого естета – явища ХХ століття, часто ті, що належать до модерністської парадигми письма з її розмаїтими стилями, напрямами і течіями. Праця про напрями і течії поезії 20–30-х років минулого століття – в руслі «Історії…» Дмитра Чижевського – найперше джерело для всіх, хто хоче розібратися в українських модерністських угрупованнях того часу.

        Вашим вагомим здобутком як професора й у недавньому минулому завідувача катедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка став написаний у співавторстві посібник з порівняльного літературознавства, за яким студенти та магістранти поглиблюють свої знання з літератури та її зв’язків з іншими сферами культури крізь призму різних методологічних підходів. Цією працею Ви довели, що теорія та компаративістика – теж Ваша «сродна» праця, як і історія літератури та критика, якими Ви більше займалися у попередні періоди.

        Сьогодні ми можемо сказати, що професор Микола Ільницький, член-кореспондент НАН України, – один з найавторитетніших українських літературознавців другої половини ХХ – початку ХХІ століття, Особистість, що живе в науці й культурі, продовжує творити. Ваша подиву гідна працездатність – приклад для багатьох. Завдяки таким особистостям формується культурний простір нації.

        З роси і води Вам, дорогий Миколо Миколайовичу! Здоров’я, творчого неспокою і нових звершень!

          Від Бюро Відділення мови, літератури та мистецтвознавства НАН України, Інституту                         літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України –

академік-секретар Відділення, директор Інституту

Микола Жулинський

 
           Від Інституту Івана Франка НАН України –

директор Євген Нахлік

           23 вересня 2019 р.