Вельмишановна Оксано Омелянівно!
Ваша енергійна різнопланова суспільна активність принесла значні здобутки, які стали невід’ємним надбанням вітчизняної освіти, науки й культури. У всіх своїх громадських поставах – викладач університету, науковець, музейний активіст – Ви незмінно виступаєте як переконана українська патріотка, борець за відновлення історичної правди і пам’яті українського народу, доброго імені його найкращих синів і доньок.
Цінним надбанням української гуманітарної науки є Ваша монографія «Федір Вовк – вчений і громадський діяч» (Київ, 2000, 2001) – ґрунтовне дослідження однієї з найяскравіших постатей в історії вітчизняної культурології.
Особливо варто підкреслити Ваш вагомий внесок у відновлене українське джерелознавство. У Вашому численному науковому доробку – співавторська участь в упорядкуванні видань знакових пам’яток (наукових текстів, документів, щоденникових записів, листів тощо) які, завдяки, зокрема Вам, увійшли до сучасного наукового обігу і перебувають в активному вжитку дослідників української літератури, культури, історії національно-культурного та визвольного руху ХІХ – початку ХХ ст. Це тритомне видання «Кирило-Мефодіївське товариство» (Київ, 1990), двотомне видання «Щоденник (1874–1885)» Олександра Кістяківського (Київ, 1994, 1995), однотомне видання «Листування Федора Вовка з Володимиром Гнатюком» (Львів, Київ, 2001). Наші науковці з вдячністю користуються цими виданнями, досліджуючи життя і творчість Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, інших кирило-мефодіївців, І. Франка і В. Гнатюка.
Ми вельми цінуємо Ваш внесок у підготування до друку Франкових творів і праць, над чим працювало Львівське відділення Інституту літератури ім Т. Г. Шевченка НАН України і далі працює Інститут Івана Франка НАН України разом з Інститутом літератури ім Т. Г. Шевченка НАН України. Ви упорядник частини текстів і автор коментарів до них – зокрема у співпраці з сином, франкознавцем, кандидатом історичних наук Андрієм Франком – до 51-го і 54-го Додаткових томів до Зібрання творів Івана Франка у п’ятдесяти томах (вийшли 2008 і 2011 року), до 55-го і 56-го томів (готуються до друку).
Франкознавство збагатилося й Вашими статтями про родинні стосунки письменника, його прямих нащадків. Читачам академічного журналу «Слово і Час» закарбувалася в пам’ять і душу Ваша глибока й прочута стаття про Франкову внучку «Наукові дослідження Зеновії Франко» (2006. № 8).
Дослідники життя і творчості Івана Франка, всі шанувальники Франкового феномена повік будуть Вам вдячні за те, що Ви ціною великих зусиль, почуваючи відповідальність за збереження і популяризацію святинь Франкового роду й долаючи опір бездушних радянських бюрократів 1980-х років, зуміли врятувати від знищення родинну оселю Франкового небожа Омеляна-Володимира Франка (сина рідного брата Івана Франка Онуфрія) і передати її під музей. Завдяки Вашій ініціативи та Вашим організаторським зусиллям 30 серпня 1992 року в цьому будинку було відкрито Музей-оселю родини Івана Франка в Підгірках у Калуші, зібрано багато родинних, меморіальних речей і розбудовано візуальне «родинне дерево» Франкового роду від перших відомих його засновників до численних нинішніх нащадків по всьому світу. Під Вашим науковим керівництвом і загалом під Вашою турботливою опікою новостворений музей став помітним місцевим осередком краєзнавства і франкознавства, організатором постійних наукових і культурно-освітніх заходів, розгорнув активну видавничу діяльність.
Щиро бажаємо Вам, вельмишановна Оксано Омелянівно, міцного здоров’я, невичерпної енергії, культурно-освітнього та наукового довголіття, нових здобутків у Вашому подвижницькому продовженні національних традицій Івана Франка і Франкового роду!
Директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України,
академік НАН України Микола Жулинський
Директор Інституту Івана Франка НАН України,
член-кореспондент НАН України Євген Нахлік
14 травня 2019 р.
Фото для сайту – із приватного родинного архіву Андрія Дмитровича та Оксани Омелянівни Франків