У своєму Слові про Каменяра доцентка Львівського університету Галина Крук наголосила: «Багато хто з нас сьогодні може дуже точно уявити, що відчував Франко в ті роки, коли фізичних сил йому вже бракувало, але залишалися внутрішня стійкість, ясність думки й талант, який, попри хворобу, давав змогу проникати в саму суть подій. Він чітко бачив реалії свого часу: з одного боку, це були проблиски надії для України, а з іншого – жорстока війна, що забрала понад 10 мільйонів життів. Відтак, у своєму останньому періоді творчості Франко залишив нам не лише глибокі роздуми, а й важливі підказки, що дарують надію, допомагають відчути спільність у боротьбі й усвідомити: ми вже проходили через подібні випробування. Його слово підтримує нас і сьогодні. Тому важливо читати і перечитувати Франка, бо є що».
Також лунали Франкові рядки «Не пора!» та «Вічний революціонер» у виконанні хору Центру культури та дозвілля Львівського університету, а Народний артист України Святослав Максимчук продекламував щемку Франкову автобіографію «Дещо про себе самого».
Завершилася урочиста церемонія спільним виконанням Гімну України.
Квіти до пам'ятника Франкові покладали завідувач відділу франкознавства Інституту Івана Франка, член-кореспондент НАН України Микола Легкий та кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту Олена Луцишин. У заході також взяли участь інші співробітники Інституту (Катерина Шмега, Ігор Котик, Марія Котик-Чубінська, Мирослава Дерев'яна).
Світлини Катерини Шмеги та Львівської ОДА.
Також читайте на сайтах Львівської ОДА: https://loda.gov.ua/news/145183
та ЛНУ ім. Івана Франка: https://lnu.edu.ua/spilnota-universytetu-vidznachyla-169-tu-richnytsiu-vid-dnia-narodzhennia-ivana-franka/