Понад 20 років (1992-2019) Іван ЛУЧУК був частиною колективу спершу Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, а від 2011 року – Інституту Івана Франка НАН України, створеного на його основі.Невтомна і невгамовна творча й дослідницька натура Івана ЛУЧУКА вилилася у величезному книжковому доробку. Зокрема, у поетичних збірках «Ритм полюсів» (в кн. «ЛУГОСАД: поетичний ар’єрґард», 1996; в кн. «Лугосад: об’єктивність канону», 2007), «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002), «Трохи білого світу» (2005), «Велес – се лев» (2008), «Нове та давнє» (2009), «Дочка Агасфера» (2011), книжечках для дітей «Грайлива абетка» (2009); романі «Уліссея» (2000); літературознавчих виданнях «Ніби поезієзнавчі шкіци» (1996), «Трохи поезієзнавства» та «Поезієзнавча кафедра» (1997), «Триєдине поезієзнавство» (1998), збірці есеїстики «Сумніви сорокалітнього» (2008), книгу-пастиш «Історія світової поезії» (2010), літературознавчо-есеїстичні книжки «Дикі думи» та «Літературний джаз» (2011), монографію «Мистецтво поетичне в дискурсі української лірики та письменницької критики» (2012), збірку вибраних рецензій за 2002‒2012 «Цебер амброзії» (2013).
Також Іван ЛУЧУК є укладачем альманаху кохання «Королівський ліс – 2» (2002), упорядником антології української поезії ХХ століття «Дивоовид» (2007), антології української любовної лірики кінця ХІХ – початку ХХІ століття «Літургія кохання» (2008), антологій української поезії для дітей «Зелене Око: 1001 вірш» (2008) та «Зелені очі: 1001 вірш» (2010), антології «Вертоград: Українське поетичне тисячоліття» (2009), антології сербської поезії для дітей у переспівах Оксани Сенатович «Кошеня в кишені» (2010), антологій «Ars poetica: Українська лірика про мистецтво поетичне» та «Мистецтво поетичне: Хрестоматія української літературної критики й есеїстики про поезію» (2012). Співупорядником антології української еротичної поезії «Біла книга кохання» (2008, спільно з Вікторією Стах), антології серболужицької поезії для дітей у переспівах Володимира Лучука «Ластівка з Лужиці» (2010, спільно з Тарасом Лучуком), антології української паліндромії «У сузір’ї Рака» (2011, спільно з Миколою Мірошниченком), співупорядник (разом із Борисом Щавурським) і науковим редактором шеститомної енциклопедії «Світова література в персоналіях і пам’ятках».
Твори Івана ЛУЧУКА публікувалися в перекладі англійською, білоруською, латиською, німецькою, польською, російською, сербською, словацькою, французькою, хорватською мовами.
Весь колектив Інституту Івана Франка щиро зичить Ювіляру доброго здоров'я та самопочуття, сил, наснаги та бадьорості духу! Хай багатолітня плідна й виснажлива літературна праця буде гідно поцінована!
Многая літа, дорогий Ювіляре!