Інститут Івана Франка НАН України у цей день вирішив поділитися історією свого заснування та понад 30-річної діяльності.
Наш Інститут було засновано 2011 року на базі Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, однак як окрема академічна установа «Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ» почало функціонувати ще у вересні 1991 р., одразу після здобуття Україною незалежності.
Упродовж трьох
десятиліть із часу свого заснування Інститут Івана Франка під керівництвом відомого
науковця, д-ра філол. наук, члена-кореспондента НАН України Є. К. Нахліка успішно репрезентує академічне літературознавство не лише у Львові, а й в
Україні та за її межами.
Пріоритетним напрямком діяльности Інституту є франкознавство — проведення фундаментальних досліджень життєтворчости І. Франка в контексті української та світової літератури й культури, підготування й оприлюднення науково коментованих видань творів письменника, створення наукової біографії, видавання «Франківської енциклопедії», укладання поточної та повної бібліографії франкознавства, осмислення писемної спадщини Франка в різних аспектах гуманітарного знання, вивчення взаємин Івана Франка з діячами української культури, науки та мистецтва (ХІХ – поч. ХХ ст.), здійснення франкознавчих досліджень міждисциплінарного характеру, інтеграція франкознавства й української гуманітаристики в загальноєвропейський науковий і культурний простір.
Поряд із
пріоритетним напрямком – франкознавством, Інститут успішно провадить дослідження в інших галузях: зокрема,
шевченкознавства, кулішезнавства, літературної полоністики та германістики,
теорії літератури, компаративістики, займається вивченням літературного процесу
в Західній Україні та української
літератури за кордоном у загальноукраїнському і європейському літературному
контексті, а також досліджує художні тенденції і постаті сучасного
літературного процесу.
Результати плідної наукової праці співробітників установи відображено у чисельних фундаментальних виданнях, різнопланових індивідуальних і колективних монографіях, посібниках, систематичних бібліографічних покажчиках, збірниках, антологіях, статтях, рецензіях та інших публікаціях, оприлюднених у вітчизняних та закордонних рецензованих журналах і монографіях, редагованих збірниках та матеріалах конференцій і симпозіумів, на модерованих інтернет-ресурсах тощо. Упродовж лише 2016–2022 рр. було захищено 2 докторські (2018 – Алла Швець, 2021 – Микола Легкий) й 4 кандидатські дисертації (2016 – Марія Лапій, 2017 – Христина Ворок, 2017 – Олександра Салій, 2020 – Катерина Шмега), оприлюднено 1194 наукові праці, з них 21 монографія, 8 збірників статей; 60 статей у фахових наукових виданнях, 40 – у закордонних виданнях (з них 5 входять до наукометричної бази даних Scopus), 621 стаття на інтернет-ресурсах. Віховим досягненням і надбанням колективу стало видання першого тому академічної “Франківської енциклопедії” (упорядник і наук. ред. Є. К. Нахлік, Львів : Світ, 2016), унікальність якої визначається тим, що в ній закладено новий, оригінальний формат енциклопедичних статей-персоналій, який не має аналогів у світовій практиці літературних персональних енциклопедій.
Високі досягнення колективу Інституту відзначено багатьма почесними нагородами і преміями на державному, відомчому, обласному та
міському рівнях.
На сучасному етапі розвитку Інститут Івана Франка є
потужним науковим простором, в якому працює когорта провідних науковців (у
складі трьох докторів і дванадцяти кандидатів наук), а також формуються і
професійно зростають нові покоління літературознавців, активно творяться і
координуються фундаментальні й індивідуальні проєкти, проводяться всеукраїнські та міжнародні конференції, круглі столи, зокрема молодіжні
конференції, виїзні конференції-пленери, конференції на пошану видатних вчених. Доброю
традицією Інституту Івана Франка стало проведення спільно з Інститутом
франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка щомісячного франкознавчого
семінару «Перехресні стежки».
У 2021 році Інститут відзначив ювілей – 30 років із дня заснування. У планах були урочисте святкування й науково-популярні заходи, реалізації яких завадила пандемія коронавірусу. А після 24 лютого 2022 року було вже не до святкувань. Але ми не здали позицій і набравшись люті до ворога та віри у наші Збройні Сили, з подвійною енергією взялися до роботи, щоб українські історія, мова і культура та наші видатні діячі, які їх плекали і розвивали всупереч всіляким заборонам з боку «братнього» сусіда, не були забутими, а промовляли до сучасних українців і були завжди актуальними. Саме тому лише впродовж 2022-го та першої половини 2023 року ми вже провели три наукові конференції, присвячені постатям письменниці і педагогині Костянтини Малицької, авторок першого в Україні феміністичного альманаху «Перший вінок» та отця-священника і педагога Тимотея Бордуляка. А в найближчих планах – іще три: про Ганну Барвінок, Ольгу Дучимінську та Михайла Павлика.
Сьогоднішній День науки – це спільне Свято для
кількох генерацій талановитих самобутніх науковців, які своїм ентузіазмом,
наполегливою та самовідданою працею здійснили помітний вклад у розбудову
Інституту, в утвердження його авторитету і наукового потенціалу в українській
гуманітаристиці.
Святкуймо й працюймо разом!
З глибокою повагою і вдячністю
щиро Ваш
колектив Інституту Івана Франка НАН України.