Вечір-спогад, присвячений 85-річчю від дня народження доктора педагогічних наук, професора, академіка Академії педагогічних наук України Мирослава Стельмаховича
30.06.2019
30 червня в селі Уличному на Дрогобиччині з ініціативи бібліотекарки місцевої книгозбірні Наталії Ничик відбувся вечір-спогад, присвячений 85-річчю від дня народження доктора педагогічних наук, професора, академіка Академії педагогічних наук України Мирослава Стельмаховича.
По закінченні недільної літургії у церкві св. мч. Параскеви настоятель храму о. Петро Сливка відправив панахиду.
Відтак у сільській бібліотеці зібралися ті, хто знав видатного уродженця Уличного, спілкувався з ним, був причетний до формування його долі, а також ті, кому цікава наукова спадщина академіка.
Присутні мали змогу ознайомитися з автографами, книжками, світлинами, іншими матеріалами з домашнього архіву Мирослава Стельмаховича, які тепер – уже надбання Уличнянської бібліотеки та музею села.
Школярі Софія Габчак і Володимир Паньків зробили огляд життєвого шляху, педагогічної та наукової діяльности відомого
філолога й педагога.
Під час цікавої розповіді доречно й зворушливо прозвучали пісні «Родина» (слова Вадима Крищенка, музика Олександра Злотника) у виконанні учениці Олени Савчин і «Колискова», яку
інсценізувала завідувачка місцевого дитячого садочка Наталя Братковська зі своїми донечками Вікторією, Марійкою і Настусею.
Скрасили урочистий захід також документальні фільми «Учитель вчителів» (автор Василь Нагірний) і «Відкриття світлиці Мирослава Стельмаховича у Коломийському педагогічному коледжі».
Зі спогадами виступили друзі та колеги-педагоги Марія Миколаївна Жагаляк і Нестор Михайлович Гамаль,
а також донька Мирослава Стельмаховича Оксана (у заміжжі – Нахлік) – кандидат філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту Івана Франка НАН України.
І юні ведучі вечора, і ті, хто вдячно згадував часи земної присутности дорогої їм Людини, одностайно відзначали світлосяйність, життєлюбність, працьовитість сина місцевих селян Катерини і Гната, його наснаженість народною мудрістю, нестримний потяг до освіти, знань, духового зростання. Ці якості спонукали талановитого сільського хлопця долати перешкоди на тернистому, але й благодатному шляху від сироти до академіка. Завдяки природному ідеалізмові, ліризмові, людяності, альтруїзмові й неповторній індивідуальності він заслужив людську пам’ять і шану, що не згасають навіть після двадцяти років його відходу у Вічність.
Сільський голова Святослав Стефанів і директорка місцевої школи Оксана Филяк подякували присутнім за участь, а також пообіцяли приділяти ще більшу увагу увічненню пам’яті Мирослава Стельмаховича та інших шанованих уличнянців.