Чи є літературознавство і літературна критика формами цензури? Чи є поезія сенсом планетарного існування, чи суто елітарним мистецтвом? Які ще книжки планує видавати автор численних антологій?... - на ці та інші питання відповідав поет і літературознавець Іван Лучук як автор книжки: Мистецтво поетичне в дискурсі української лірики та письменницької критики : монографія ; Сектор поезієзнавства Ін-ту Івана Франка НАН України ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Львів ; Київ, 2012. – 444 с. – (Серія «Літературознавчі студії» ; вип. 18), що є першим комплексним дослідження про сутність поезії.
Мистецтво поетичне - це щось більше, ніж просто думки поета про мистецтво. Це також і набір певних засобів для творення поезії.
Автор ще в період своєї ранньої творчості винайшов термін поезієзнавство, а в своїй докторській дисертації зробив спробу осмислити багатозначне поняття дискурсу як виміру, що включає українську лірику та письменницьку критику.
Поет Іван Лучук переглянув своє молодече розуміння сенсу поезії. Однак для себе ще однозначно не визначився, чи явище відеопоезії і візіопоезії є позитивним, чи негативним фактом в історії літератури.
Як поет і як науковець І. Лучук вважає, що цензура є в будь-якому випадку шкідливим явищем.
Одним із новаторських висновків, до яких приходить науковець І. Лучук у своєму дослідженні, є твердження, що маніфести переважно пишуться в молодому віці.