Спільні засідання (без поділу на секції) проходили 27–28 вересня переважно наживо (лише кілька виступів виголошено онлайн) у Парижі в залах двох корпусів Національного інституту східних мов і цивілізацій (Institut national des langues et civilisations orientales – INALCO) – нового (27 вересня) і старого (28 вересня).
Перша конференція відбулася торік 24 вересня в гібридному режимі (поєднання стаціонарних виступів у Бялистоку з виступами онлайн в інших містах, див.: http://ifnan.gov.ua/events/1/910/). Проведення конференції у Парижі вмотивоване тим, що польська письменниця Ґабріеля Запольська (*1857–†1921) упродовж 1889–1895 рр. жила у французькій столиці й виступала як акторка у знаменитому Вільному Театрі (Théâtre Libre) Андре Антуана, а потім у модерністському Театрі Мистецьких Творів (Théâtre de L'Oeuvre).
Тематика ІІ Ювілейної конференції – «Світ Ґабріелі Запольської: культурні трансфери та жіноче питання на зламі ХІХ–ХХ століть між Краковом, Львовом, Варшавою, Парижем, Бретанню і Віднем».
Конференцію
організували:
Центр
досліджень Європи та Євразії Національного інституту східних мов і цивілізацій (Париж,
Франція) – Le
Centre de recherche Europes-Eurasie (CREE) de l’INALCO
(Institut national des langues et civilisations orientales);
Університет
Сорбонна (Париж) – Université
Sorbonne Paris Cité (USPC);
Польський
інститут у Парижі – Institut
Polonais de Paris;
Кафедра
міждисциплінарних філологічних досліджень філологічного факультету Університету
в Білостоку (Польща) – Katedra
Filologicznych Badań Interdyscyplinarnych, Wydział Filologiczny Uniwersytetu w Białymstoku;
Інститут
Івана Франка НАН України (Львів, Україна);
Відділ № 1 Філологія Польської академії мистецтв і наук (Краків, Польща) – Wydział nr 1 Filologia Polskiej Akademii Umiejętności.
Чимало зусиль до організації та проведення паризької конференції, як і попередньої, доклала дослідниця творчості Ґабрієлі Запольської, професор Університету в Білостоку Анна Яніцька (Anna Janicka). У Парижі основна організаційна робота лягла на плечі професора INALCO, полоніста Пйотра Білоса (Piotr Biłos; Piotr / Pierre Bilos: http://www.inalco.fr/enseignant-chercheur/piotr-bilos-pierre), який водночас здійснював скорочений синхронний переклад доповідей з польської мови на французьку.
Євген Нахлік входив до організаційного комітету, виступив із привітальним словом на інавгурації конференції та з доповіддю у другій частині спільного засідання (27 вересня).
Міжнародна конференція об’єднала науковців з різних міст Польщі (Білостока, Варшави, Кракова, Кельц, Ґданська), із Парижа, Львова, Оксфорда (Велика Британія), Стокгольма. Зокрема, в ній взяли участь, поряд із вищезгаданими доповідачами-організаторами, французька й польська акторка театру й кіно, історикиня театру, письменниця й перекладачка д-р Ельжбета Косьляч-Віроль (Elżbieta Koślacz-Virol), яка від 1966 року живе у Парижі (її мати походила з Волині), д-р габ. Уршуля Ковальчук (Urszula Kowalczuk) з Варшавського університету, проф. Мар’я Заденцька (Maria Zadencka) зі Стокгольмського університету, проф. Люц’ян Суханек (Lucjan Suchanek) із Польської академії мистецтв і наук (Краків), д-р габ., проф. Барбара Ґершевська (Barbara Gierszewska) з Університету Яна Кохановського в Кельцях, кустош Малґожата Ґурчинська (Małgorzata Górzyńska) з Музею літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві та ін.
Приїжджі
доповідачі мешкали в гостьових покоях Польського інституту в Парижі (директриса – Анна Білос, Anna Biłos).
Подорож доповідачів до Парижа, їх мешкання й харчування під час конференції забезпечили французькі та польські організатори.
На паризькій конференції Євген Нахлік
виголосив доповідь «“Львівський текст” Ґабріелі Запольської (порівняльний
аналіз її повісті “O czym się nie mówi” і повісті Івана Франка “Dla ogniska domowego”»), у якій з’ясував, що обидва твори досить близькі не лише за тематикою і
проблематикою (порушено проблему проституції в її соціально-психологічному та
морально-особистісному вимірах), а й за ідейним і художнім підходами,
інтерпретацією, розгортанням сюжету, фабульними ходами, персонажами та окремими
деталями. Паралелі між повістями «Dla ogniska domowego» (1892) і «O czym się nie mówi» («Про що не говорять», 1909) вражають: подібна схема персонажів,
особливо головної пари (чоловік – дружина, парубок – дівчина), один провідний
та інші другорядні суб’єкти (де)маскування, єдиний основний герой-об’єкт, на
якого спрямовані маски інших персонажів, розмови-сутички між чоловіком і
жінкою, наростаюче в них обох почуття жаху (в чоловіка – перед несподіваним
відкриттям шокуючої правди про жінку, а в жінки – перед викриттям її і
притягненням до кримінальної відповідальності), приголомшливе розкриття
таємниці, душевні муки, що їх переживає головна пара персонажів, і, нарешті,
часткова реабілітація заблудлої жінки на тлі морального осуду «добропорядних»
чоловіків та авторських звинувачень лицемірного суспільства у чоловічому
шовінізмі. Дивно, що досі ніхто не взявся за типологічне порівняння цих
повістей. У виголошеній доповіді таке дослідження здійснено вперше.
На конференції панувала атмосфера солідарності з визвольною війною України проти російського вторгнення. На знак солідарності з героїчною боротьбою українського народу проф. Пйотр Білос роздав учасникам та слухачам конференції синьо-жовті стрічки.
Програму конференції (на титульній сторінці, вгорі в центрі – логотип Національної академії наук України) див.: http://www.inalco.fr/evenement/colloque-international-univers-gabriela-zapolska-transferts-culturels-question-feminine; http://www.inalco.fr/sites/default/files/asset/document/programme_lunivers_de_gabriela_zapolska_27_et_28-09_2.pdf.
У циклі ювілейних конференцій, присвячених Ґабріелі Запольській, передбачена ІІІ Міжнародна наукова конференція – у Львові, де письменниця стало жила і творила впродовж довгих років – від 1904-го до смерті в 1921-му – і де похована на Личаківському цвинтарі.
Наукова співпраця Інституту Івана Франка НАН України з філологічним факультетом Університету в Білостоку (декан – проф. Ярослав Лавський, іноземний член Національної академії наук України) триває роками. Сподіваємося, що завдяки паризькій конференції про Ґабріелю Запольську розвиватиметься наша співпраця також із Центром досліджень Європи та Євразії Національного інституту східних мов і цивілізацій (Париж).
