Іван Франко і Калуш історично, генеалогічно тісно взаємопов’язані й навіки скріплені «печаттю духа» Каменяра, який неодноразово тут перебував разом зі своєю найближчою «фамілією», та, сказати б, органічним «закоріненням» і життєдайним «проростанням у благодатну землю» Калущини його розгалуженої, численної родини, насамперед великого сімейства брата письменника Онуфрія Франка (1861–1913).
27 серпня 2022 р., у день 166-річчя від дня народження письменника, культурна громадськість Калуша вшанувала пам’ять генія українського народу покладанням квітів до трьох монументів Івана Франка: в однойменному сквері, «на обійсті» Музею-оселі родини Івана Франка та неподалік Будинку культури імені А. Могильницького у Підгірках (колишньому передмісті Калуша, а нині його мікрорайоні).
28 серпня 2022 р. на території садиби («обійстя») та у приміщенні Музею-оселі родини Івана Франка в Калуші (Підгірках) Івано-Франківської обл. КЗ МВЦ КМР (комунального закладу «Музейно-виставкового центру Калуської міської ради») відбулися велелюдні ювілейні урочистості з відзначення 30-річчя цієї культурологічної меморіальної установи.
Святкове дійство розпочалося з богонатхненного молебню поблизу каплички, яка знаходиться на теренах садиби неподалік Музею. Його відслужив парох Підгорецької церкви Стрітення Господнього отець Михайло Бойчук (напередодні у цьому храмі відбулася панахида по Франкам). Опісля було освячено оновлений знак до 10-ої річниці Незалежності України та 10-ої річниці уведення в експлуатацію заводу «Карпатнафтомаш» у Підгірках, який було встановлено 23 серпня 2001 р. Далі за сценарним ходом чоловік в образі Івана Франка (актор театру «Любарт» Остап Лагойда) читав уривок із безсмертного твору Поета «Мойсей».
До привітального слова були запрошені: заступник міського голови Надія Гуш; Андрій Франко – кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України (м. Львів), онучатий племінник Каменяра (правнук брата Івана Франка – Онуфрія);
колишній директор Музею-оселі родини Івана Франка у 1992–2013 рр. Лідія Іваницька; Оксана Тебешевська – депутат Івано-Франківської обласної ради, заслужений учитель України, відома громадська діячка, знана літераторка; в. о. директора «Музейно-виставкового центру Калуської міської ради», історик Олег Відливаний; новообрана директорка, хранителька архівних фондів Музею-оселі родини Івана Франка «Музейно-виставкового центру Калуської міської ради» Леся Кирилович.
Цікавими творчими номерами порадували присутніх гостей викладачі Калуської дитячої музичної школи Світлана Матіїшин та Іван Деренюк, які фахово, майстерно виконали нині вже легендарну пісню «Франкова родина» (слова Василя Ганущака, музика Романа Бревка); народний ансамбль танцю «Пролісок»; народний театр «Легенда» (керівник Леся Піцик); Ірина Романів, ансамбль вчителів дитячої музичної школи.
Згідно з програмою відзначення свята відбулися такі ювілейні події: огляд експозиції, медіа-презентація для дітей, майстер-клас із каліграфії на папері пером, інсценізація за казкою І. Франка у постановці ЗТ «Чарівник», солодка майстерня «Під горіхом» – розпис пряників, майстер-клас із гончарства, перегляд фільму «Захар Беркут».
Ведучою непересічної історико-культурологічної події була п. Олена Мазур.
Особливу подяку в організації ювілейного заходу висловлюємо начальнику Управління культури, національностей та релігій Калуської міської ради п. Любі Джуган і творчому колективу ПК (Палацу культури) «Юність». Також щиросердно дякуємо спонсорам проведення ювілейної франкознавчої події: генеральному директору ТОВ «Ч. А. С.» Анатолію Чумичкіну; крамниці «Орхідея» (підприємець Мар’яна Галій); крамниці «Корона» (підприємець Леся Кулина); крамниці «Старий дуб» (підприємець Галина Кравець) та волонтеру Музею-оселі родини Івана Франка в Калуші (Підгірках) Марії Федорко.
Від імені Інституту Івана Франка НАН України (м. Львів) та великої родини письменника виступив історик, франкознавець, літературознавець Андрій Дмитрович Франко із розлогим, натхненним, концептуальним, меморіально-дослідницьким ювілейним Словом, у якому привітав організаторів, представників мерії, учасників святкового дійства, гостей, мешканців Калущини, ревних поціновувачів творчої спадщини і життєвого шляху Каменяра, які відвідали урочистості в цей непростий, справді, екзистенційний час військового стану в нашій багатостраждальній, героїчній, нескореній країні.
Далі доповідач зазначив, що А. Д. Франко і його, на превеликий жаль, нині покійна матуся, Почесна громадянка Калуша (у складі обраних ще у 1997 р. перших п’яти видатних діячів Калущини поряд зі Степаном Бандерою), професорка кафедри етнології історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, докторка історичних наук Оксана Омелянівна Франко (1939–2021),
які є одними із провідних співорганізаторів та натхненників заснування Музею-оселі родини Івана Франка в Калуші (Підгірках), відкритого у 1992 р. у будинку дідуся Андрія Франка Омеляна-Володимира Франка (1906–1981), племінника (небожа) Каменяра, зібрали і зберегли для цієї культурологічної установи багато родинних, меморіальних речей Івана Франка, які привезли з Нагуєвич, виявили нові архівні документи, фахово, доволі ретельно дослідили «родинне дерево» розгалуженої «фамілії» великого Каменяра (що налічує, за їхніми підрахунками, близько 300 чоловік із Канади, США, Білорусі, Польщі, України (основний осередок) та інших країн і автономних утворень, зокрема, з теренів так званого «ближнього і далекого порубіжжя» (нині) пострадянського простору, де чимало Франкових нащадків опинилося на засланні після відомих репресій 40-их – 50-их років ХХ ст., зокрема, декілька сімейств роду Письменника мешкає нині в республіці Комі у складі РФ).
До слова, «наочний династичний родовід» (окремий стенд) у «синхронізованому» візуальному образі генеалогічного древа (із майстерним асоціативно-символічним зображенням його коріння, стовбура і крони з бруньками) у модерному мистецькому стилі, в оригінальному виконанні місцевого талановитого художника тривалий час експонується в інтер’єрі Музею.
Щоб зберегти садибу-обійстя від варварської ліквідації, на початку та всередині 80-их років ХХ ст. Оксана Франко, яка народилася під дахом родинної хати письменника зі світовим ім’ям, написала понад 60 листів у найвищі владні інстанції і добилася їх посутнього позитивного розгляду (а це було непросто здійснити в часи панування непорушного бастіону «імперії зла»). А коли недостойні «яничари», нахабні представники цинічної, підступної регіональної влади, сказати б, «тихою сапою», не афішованим «свавільним рішенням» таки «надіслали» бульдозер на заздалегідь сплановане «місце неправомірного діяння», аби брутально знести меморіальну хату – то Оксана Франко подвижницьки, відчайдушно, «ничтоже сумняшеся», самовіддано закриваючи собою доступ до батьківської оселі, залізла в цю траншею, залиту водою, і подивований бульдозерист… відмовився від злочину, не бажаючи «брати гріх на душу»...
Автор промови зауважив, що Андрій Франко разом з Оксаною Омелянівною Франко цілковито альтруїстично віддали свій будинок у Підгірках (нині у межах м. Калуша) – коштовну батьківську спадщину – для увічнення пам’яті Франкового роду. Зараз це «Музей-оселя родини Івана Франка в Калуші» – один із центрів світового та вітчизняного франкознавства, а також регіональний осередок краєзнавства, де регулярно проводяться міжнародні, всеукраїнські, місцеві наукові конференції, симпозіуми, семінари, різноманітні освітньо-культурологічні заходи та виходять друком («під орудою» цього меморіального «закладу» та інших інституцій) збірники наукових праць.
Далі доповідач, що доводиться онучатим племінником Івана Франка (за генеалогічною «лінією» рідного брата письменника Онуфрія Франка (1861–1913) – його прадіда, а, до слова, коваль Яків Франко (1802–1865), батько Івана, Захара та Онуфрія Франків – прапрадід Андрія Франка за прямою родовідною «Франковою лінією») констатував той факт, що фундатори Музею О. О. Франко та А. Д. Франко разом з першою очільницею установи Л. Р. Іваницькою проводили багатовимірну науково-організаційну, дослідницьку, етнографічну, фольклористичну, краєзнавчу, словом, комплексну народознавчо-пошукову діяльність, аби сформувати фундаментальне підґрунтя діяльності Музею, збагативши народознавчий набуток його інтер’єрних речей насамперед родинними, меморіальними артефактами Івана Франка, залучивши нові архівні документи і матеріали, послідовно і наполегливо створюючи й поповнюючи автентичну колекцію експонатів, зокрема раритетними вишиваними сорочками столітньої давності та іншими важливими «оздобами» внутрішнього убранства (інтер’єру) франкознавчої установи.
Доповідач згадав добрим словом усіх попередніх керівників Музею, насамперед його першу директорку, знану культурно-освітню діячку п. Лідію Іваницьку (1992–2013), а також історикиню п. Любу Бойко (2013–2017), яка доволі потужно сприяла здійсненню модерної реконструкції Музею у 2016 р., дуже активну і діяльну краєзнавицю п. Наталю Мельник (2017–2022) і новопризначену очільницю установи (із серпня 2022 р.), відому музикознавицю, культурологиню, голову Калуського міськрайонного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, депутатку декількох скликань Калуської районної і міської ради п. Лесю Кирилович.
Андрій Франко віддав належне дуже продуктивній, натхненній, наполегливій науково-редакційній діяльності головного редактора видання «Калуські історичні студії» (у 2016–2022 рр. вийшло друком шість томів, де, до речі, оприявнено чимало ґрунтовних досліджень згаданих вище нащадків Франкового роду), доктора історичних наук, професора ІФНТУНГ п. Олега Малярчука та відомого історика, краєзнавця, провідного наукового співробітника Краєзнавчого музею Калущини п. Івана Тиміва, упорядника і відповідального наукового редактора усіх томів зазначеного щойно збірника та інших поважних калушезнавчих науково-джерельних праць, а також відзначив організаційно-креативний, дослідницький хист, органічно притаманний управлінській стратегії в. о. директора КЗ МВЦ КМР (Комунального закладу Музейно-виставкового центру Калуської міської ради), ретельного історика Олега Відливаного, і згадав також про плідну, нешаблонну музеєтворчу діяльність колишнього директора зазначеного центру у 2016–2022 рр. п. Артура Єфремова.
Наприкінці виступу історик, франкознавець, літературознавець Андрій Дмитрович Франко (один із членів авторського колективу збірника) подарував два томи (т. 1, 2) видання «Садиба Франка: науковий збірник заповідника “Нагуєвичі”» (Дрогобич–Нагуєвичі: видавництво «Посвіт», 2020, 2021) (гол. редактор відомий історик п. Богдан Лазорак) шановній суспільно-громадській та культурно-освітній діячці (очільниці «Просвіти» Калущини) Лесі Кирилович, новій директорці Музею-оселі родини Івана Франка у Калуші (Підгірках), а також відомій педагогині, філологині, харизматичній письменниці, талановитій поетесі, авторці конгеніальних віршів, присвячених Іванові Франкові, знаній суспільно-політичній діячці, вельмиповажній п. Оксані Тебешевській,
яка, до слова, також презентувала бібліотеці установи свою нову книжку «Іван Франко і Голинь» (тут серед інших досліджень і спогадів та численних кольорових світлин та ілюстрацій уміщено її ґрунтовну розлогу науково-біографічну працю про професорку Оксану Франко, а також неодноразово згадано Андрія Франка, вони фігурують на багатьох історичних фотографіях).
29 серпня 2022 р. з нагоди 30-річчя Музею-оселі родини Івана Франка в Підгірках її нова очільниця п. Леся Кирилович розпочала нову Книгу відгуків гостей та відвідувачів, зазначивши:
«Символічно, що перший запис зробив Андрій Франко, один із фундаторів музею, правнук брата Івана Франка Онуфрія, онучатий племінник Каменяра, науковий співробітник відділу Франкознавства Інституту Івана Франка НАН України (м. Львів), кандидат історичних наук. Дякую пану Андрію за приїзд та виступ на урочистостях. За підтримку і постійну зацікавленість діяльністю оселі. Сподіваюся на тісну багаторічну співпрацю на славу Франкового роду».
Отож, як і годиться, до ювілею, Музей отримав у подарунок нові книги, поповнився цікавими спогадами. Була присутня (а це важливий, символічний знак для подальшого розвитку цієї установи) й колишня директорка Музею Лідія Іваницька, яка упродовж 20 років збирала та ретельно берегла традиції роду Франкового.
Лунав дитячий гамір, звучали пісні на слова великого поета, линули вітання. І навіть сам Франко (себто чоловік в образі Івана Франка (що його дуже реалістично сценографічно втілив на музейному подвір’ї актор театру «Любарт» Остап Лагойда)), його безсмертний дух постав перед присутніми глядачами театралізованого дійства.
І як стратегічно передбачав наш Національний Пророк Іван Франко:
«Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі…»
(Франко І. Мойсей. Поема // Франко І. Зібрання творів : у 50 т. К. : Наук. думка, 1976, т. 5, с. 214).
Віримо!
Боремося!
Переможемо неодмінно!
***
Андрій Франко висловлює щиру, глибоку вдячність за натхненні, піднесені, теплі ювілейні привітання багатьом інституціям, знаним особистостям, музейним спільнотам, зокрема, колективу Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка (Дім Франка – Franko House), особисто його вельмишановному директору, відомому франкознавцю, літературознавцю п. Богданові Тихолозу та його дружині, знаній франкознавиці, філологині, шановній п. Наталії Тихолоз.
Нащадок Франкового роду щиросердно вдячний за згадку його імені та прізвища як співфундатора заснування у 1992 р. Франкового Музею у Підгірках поряд із родачкою цього історичного села професоркою Оксаною Франко
А. Франко також висловлює великий респект і щиру подяку чільним, повноважним представникам Міжнародного фонду Івана Франка, його високодостойному директору п. Ігорю Курусу і заступниці керівника фонду вельмишановній п. Ользі Нижник за натхненні поздоровлення з ювілеєм – 30-річчям Музею-оселі родини Івана Франка в Калуші (Підгірках) КЗ «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради».
Звітний допис і фотосупровід підготував к. істор. наук, науковий співробітник відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України Андрій Франко (1–2 вересня 2022 р.).