Те, що на поверхні? Маскулінність у житті та в літературі (у контексті прози Івана Франка)
07.12.2017
Під такою назвою 7 грудня 2017 р. у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка (вул. І. Франка, 150) відбулася розмова з аспіранткою Інституту Івана Франка Катериною Шмегою.
Наукову бесіду в межах 30-го семінару відділу української літератури
Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича
провадив науковий співробітник, к. філол. н. Данило Ільницький.
Катерина Шмега передусім
означила суть поняття «маскулінність» та окреслила стрижневі концептуальні
проблеми, пов’язані з дискурсом маскулінності у літературі загалом та
прозовій творчості Івана Франка зокрема.
Було обговорено маскулінну та фемінну наративні стратегії, їхню специфіку й
мету застосування. Серед поставлених модератором запитань, на які доповідачка шукала
відповіді, − співвідношення краси і сили як маркерів маскулінності та
переважання одного над іншим; проблема маскулінного ідеалу лицаря і його антипода
та репрезентація цих двох типів у Франковій прозі; співіснування маскулінного і
фемінного первнів в особі
Франка-письменника і їхня реалізація у чоловічих персонажах його творів.
Прелегентка дійшла
висновку, що провідною маскулінною рисою для Івана Франка була раціональність,
натомість такі фемінні риси, як експресивність та сенситивність мали для нього
негативну конотацію, тому у своїх творах він, часто вдаючись до близнюкового
міфу, наділяв цими протилежними рисами персонажів-антагоністів (у творах «Лель
і Полель», «Хома з серцем і Хома без серця», «Петрії і Довбущуки» та ін.).
Відеозапис розмови див.: