«Дивлячись на цей гірський світ…»: літературознавчі виміри. ІІІ-ій франкознавчий пленер

       На урочистому відкритті конференції, яке відбулося 9 червня в с. Бистрець,

з вітальними словами виступили заступник директора з наукової роботи Інституту Івана Франка Алла Швець, доцент кафедри українського літературознавства та компаративістики Житомирського державного університету ім. Івана Франка, д. філол. н. Галина Левченко, завідувач науково-дослідного відділу «Музей “Іван Франко і Київ”» Музею видатних діячів української культури. Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького у Києві Лариса Каневська, доцент кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка Назар Федорак, науковий співробітник музею Івана Франка у Криворівні Василь Зеленчук та голова Бистрецької сільської ради Микола Хімчак.

       Мистецькою родзинкою конференційної програми стали музичні виступи, які для учасників підготували місцеві мешканці. Гуцульську співанку про Чорногору авторства Василя Білоголового виконав Володимир Ватуйчик у прекрасному супроводі цимбал Тараса Готича,а гуцульську співанку про Бистрець авторства Марії Готич – Роксолана і Софія Ватуйчик. Незабутнім став виступ поляків за походженням Куби і Войцека Томашевського, які вразили неповторною авторською піснею «Drewniany dom» і цікавим аранжуванням української пісні «Розпрягайте, хлопці, коней». Щиро дякуємо директорові народного дому «Просвіта» села Бистрець Івану Потяку за гостинний прийом і авторську музичну програму.

       Секційна частина конференції функціонувала за трьома тематичними напрямами. У засіданні першої секції «Дух гір (екзистенційно-антропологічне осягнення)» (керівник – Мар’яна Гірняк, секретар – Марія Котик-Чубінська) взяло участь 9 учасників-доповідачів, які у своїх представленнях теми гір у літературі показали різні ракурси осягнення гірського ландшафту: топоси вершин і низин людського життя, втечі і закоріненості, стилістичного розмаїття і символічної міфопоетичної вивіреності, дочасності і непроминальності. «Вершини і низини людського духу» заповідалися у доповіді Святослава Пилипчука  (на матеріалі роману Франка «Петрії і Добощуки»). Олег Войтків відкрив стильове розмаїття Франкового твору «Лель і Полель».

       Органічним розширенням ареалу гірської екзистенції були доповіді про «Сакральність гірського часопростору в новелістиці Марка Черемшини» (Іванна Стефюк), про символічний простір гори як конструкції світу в “Сьомому небі” Романа Іваничука (Мар’яна Гірняк), про самобутність, певну межову відстороненість і шляхетність підгірського простору Добромиля у прозі Галини Пагутяк (Оксана Левицька – «Міфопоетизація гір у прозі Галини Пагутяк»).

       Несподіваний ракурс осмислення теми гірського життя представила Алла Швець у доповіді «“Розумом, шляхетністю коня стоїть цей світ!” (аксіологія культу коня у творах С. Вінценза та Н. Кобринської)». Соціальний аспект добра і зла порушили підгірські пастухи коней у доповіді Марії Котик-Чубінської («Діла і дні підгірського життя в поезії І. Франка»).
       Дослідник поезії Б.-І. Антонича  Данило  Ільницький, виступив із доповіддю «Горянин у місті: “національне мистецтво” та/як універсалізація ідей (досвід Богдана Ігоря Антонича)». І як завершальний акорд, знак, що перейдено коло наукових розмов про гірську екзистенцію, прозвучала доповідь Марії Луцюк «Колядкова традиція Гуцульщини у системі народних цінностей». Бо Коляда – це молитва.

       Засідання другої секції відбувалося у сповненій сонця і літа затишній кімнаті, де науковці осягали «художню семіосферу гірського топосу» у прозових, поетичних та епістолярних текстах. Завідувач відділу франкознавства Інституту Івана Франка Микола Легкий, який головував на секції, осмислював локуси «далекої Чорногори» та гірського Черемоша у гуцульській прозі Івана Франка, зазначивши, що гори у Франка часто є антитезою до рівнин, низин і мають вплив на душу персонажа.

              Естафету літературознавчої розмови про гори продовжила Мирослава Дерев’яна, заінтригувавши всіх темою доповіді «Далекі і близькі вершини у творах Івана Франка і Джона Роналда Руела Толкіна: горизонти і небезпеки». Говорила про матеріальні і духовні вершини, прекрасні і страшні водночас, міркувала про стремління людського духа до вершин і попереджала мовою художніх текстів: де вершини – там і безодня.

       Олександра Салій, що була секретарем секції, у своїй доповіді занурилася в епістолярій та нарисові статті відомого на Гуцульщині письменника, етнографа і громадського діяча Петра Шекерика-Дониківа, у нехудожніх текстах якого гори постають центром його мікрокосму. На тему «Хронотоп Гуцульщини у творах Івана Франка та Станіслава Вінценза» розмірковував Василь Зеленчук, висновуючи,  що час для гуцула – рівний, витриманий, не вимірюється хвилинами чи годинами, а лише місяцями й роками. Саме тому в цій атмосфері так довго живе пам’ять про історичні події: 100 чи 200 років – для гуцула це зовсім небагато. У кожного є свій час і щоб вповні проживати його, мусимо самі собі сказати: «маємо чєс!»

       Галина Левченко розповідала про гуцульські гори у творчості Лесі Українки. У її творах, на переконання дослідниці, сильно відчутно мотив долання сили тяжіння. Леся Українка заангажована у повітряну стихію, хоче подивитися на себе згори. Ліричні героїні письменниці дуже часто прагнуть летіти, а метою того польоту стають гори, бо саме тут відбувається духовна трансформація і відкриваються ще не осягнені сенси. Про Карпати у житті і творчості художника й поета Святослава Гординського говорила Наталя Мочернюк, відшукавши  в його поезіях чимало образів гір, в зображенні яких відчутно вправний пензель художника.

       Філософську тему часу у творах Германа Гессе «Фальдум» і «Таємнича гора» порушила у своїй доповіді Галина Лишак. Часу, що вимірюється навіть не місяцями й роками, як у гуцулів, а століттями. Йшлося про персоніфіковані гори, які відчувають, думають, діють і співдіють нарівні з персонажами-людьми. Щойно персонаж прагне підкорити простір, сприймає гору як супротивника, якого треба здолати, простір поглинає його. Мова була про існування поза часом, про вміння слухати і споглядати непроминальне.

       Життєтворчі синтези та глибинні інспірації поета Олега Лишеги досліджувала Мар’яна Барабаш. Осердям його поезій була музика гір (бо гори завжди надихали Лишегу) та скульптур (бо сам займався гончарством). «Гори-глини стали моїм домом», – у цій філософській фразі поета сконцентрований лейтмотив усієї доповіді.

       А на завершення було слово літературного критика Ігоря Котика, який представив слухачам «один рядок з одного віршотвору зі збірки Задури “Пагорб крота” і те, що довкола нього». З творчості патріарха сучасної польської поезії Богдана Задури видно, що митець відмовився від традиційного віршування, а саму поезію сприймає як виклик. Доповідач підвів присутніх до підніжжя поетичної гори Задури, зацитував кілька рядків, що здатні спантеличити, і залишив слухачам простір для власної рецепції.

       Учасники третьої секції (керівник – Лариса Каневська, секретар – Марія Лапій), що мала назву «Вектори життєтворчих взаємин (контактологічний та компаративістичний дискурси)», розмовляли у затишному, колоритно оформленому приміщенні місцевої бібліотеки, до якої вели звивисті й небезпечні, ніби гірські стежки, дерев’яні сходи. Робота розпочалась із цікавої, глибоко закроєної доповіді Назара Федорака «Гори у барокових “садах” Софронія Почаського та Григорія Сковороди». Ландшафтно-просторову тематику гірської конференції підхопив Анушаван Месропян, який у своєму виступі «Де перетинаються гори вірменські та карпатські ‒ міф і реальність?» розповів цікаві легенди про виникнення гір, про «живі гори» та «гори, що зближають», «гори, що ходять» і «гори, як міст традиції». Далі бесіду вели навколо проблем біографічної контактології. Олена Луцишин та Марія Лапій окреслили різні грані життєтворчих взаємин Івана Франка з В’ячеславом Прокоповичем і «гуцульським адміралом» Ярославом  Окуневським. 

       Ігор Медвідь виявив особливості еволюції ставлення Осипа Назарука до Івана Франка (від «Велетня духу» до «Предтечі большевизму»). Наталя Фарина з мовознавчого ракурсу розповіла про Франка та Івана Нечуя-Левицького, зосередившись на полеміці про «сьогочасну часописну мову в Україні». Ганна Луцюк дослідила розмаїту і маловивчену художню франкіану Параски Плитки-Горицвіт. Наприкінці Лариса Каневська за допомоги візуальної презентації ознайомила учасників із «музейними скарбами» ‒ невідомим портретом Івана Франка авторства Фотія Красицького, що зберігається у Музеї видатних діячів української культури у Києві. Виголошені доповіді викликали неабияке зацікавлення і супроводжувались жвавими обговореннями, цікавими розмовами, доповненнями й коментарями. Фахові, змістовні виступи складно було обмежити відведеним десятихвилинним регламентом.

       У легкому, неквапному, дружньо-невимушеному тоні непомітно промайнула майже трьохгодинна злагоджена робота наукових секцій.

       Другого дня учасники конференції під проводом Ростислава Чопика помандрували в гори: із села Бистрець через урочище Гаджина на гору Шпиці (1863 м над рівнем моря) – одну з вершин Чорногірського масиву.

У горах народжуються мрії. Це місце, де завжди краще пізнаєш себе і тих, хто поруч, і куди варто вирушати по натхнення – особливо по натхнення для подолання труднощів.

       Коли в одній подорожі поєднані наукова конференція і похід у далекі гори, обмін думками і спільний підйом на вершину, тоді увиразнюється усвідомлення того, наскільки все у житті пов’язане ‒ і досвід сходження, втоми і впертості, допомоги друзів поруч згодом стає у нагоді в щоденних справах і задумах.

       Відчуття часу на полонині при величі гір навколо зовсім не таке, як у великому місті: тут людина маленька, гори величні і тривалі. Гуцули по-своєму вирішують філософську дилему між «бути» чи «мати»: треба «мати час», щоб «бути», набутися. 

       Останнього, третього дня учасники конференції відвідали у Криворівні Етнографічний музей старожитностей Гуцульщини, де старший науковий співробітник Відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства Ярослав Зеленчук провів вельми пізнавальну екскурсію про схильність до естетизації щоденного життя у характері жителів Карпат.

       Спогади про чудове товариство, цікаві наукові доповіді, душевне спілкування, цілюще гірське повітря, неймовірну красу Чорногори «не відпускають» і досі..

       За матеріалами конференції організатори готують науковий збірник статей.

Сторінку підготували

Марія Котик-Чубінська, Олександра Салій,

Марія Лапій, Галина Лишак, Мирослава Дерев’яна