Науковий семінар «Перехресні стежки»

       Із доповіддю на тему «Порозуміння та протистояння: українсько-польське питання в романі Івана Франка “Lelum i Polelum”» виступив провідний спеціаліст Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Войтків.

       Оскільки «польський період» Івана Франка мав значний вплив на формування кола його наукових інтересів, то цілком зрозумілим видається той факт, що з-під пера ученого вийшло чимало праць, присвячених аналізові життя польської суспільності. В об’єктиві особливої уваги цього пласту досліджень Франка була проблема польсько-українських відносин. Письменник натякав на погорду поляків, які зневажали українців, помітували їхніми національними інтересами. Це питання є наскрізним у багатьох творах. Зокрема роман «Lelum i Polelum» є, по суті, художнім вираженням такої проблеми.

       У творі представлено «глибокий внутрішній зв’язок з найактуальнішими проблемами соціальних і національних відносин Східної Галичини 80-х років». Автор не є упередженим у своїх категоричних оцінках польського шляхетства. Він намагається тверезо, незаангажовано, на підставі аналізу морально-етичної поведінки, представити світоглядні позиції героїв. Серед цих персонажів є й такі, які не затроєні відчуттям влади, вони готові до щирої спільної праці, дивляться на українців не з погляду своєї вищості, а як на рівних собі. Місіонерами в романі «Lelum і Polelum» автор представив братів Гната і Владислава Калиновичів. Вони стали будівничими «мосту зрозуміння». Завдання, яке ставили перед собою хлопці, – привернути увагу «галицької верхівки» до народних інтересів, освіченої інтелігенції до простолюду. Щось схоже спостерігаємо і в житті І. Франка. Його широко розгорнена програма міжкультурного діалогу зуміла привернути увагу польської інтелігенції до українського питання. Розгортаючи діалог з польською культурою, І. Франко виводив українську культуру на шлях зміцнення і зростання, адже саме Польща першою зазнавала західних впливів, а вже через нашого сусіда проходив місток до української культури та історії. Як стверджує О. Дорофтей, І. Франкові вдалось побудувати найбільш тривалий та конструктивний інтелектуальний діалог з польськими культурними і політичними середовищами, що стало цілим етапом в українській політико-культурній історії.