Спочатку був пленер пленарний, де нас вітали гостинні працівники Літературно-меморіального музею Івана Франка (колишній будинок різьбяра Василя Якіб'юка, де зупинявся письменник, коли приїздив на літні вакації) та представники від Союзу Українок.
Крім того, до особливої пленарної
ролі мали честь долучитися директор Музею Івана Франка у Києві Лариса Каневська та декан філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Святослав Пилипчук.
(Принагідно, у рамках конференції провели презентацію збірника
наукових праць, присвячених 160-річчю від дня народження Наталії Кобринської - вагомий здобуток минолорічного многолюдного нашого заходу у Болехові).
Потім була недільна Служба Божа в Церкві Різдва Пресвятої Богородиці з напучуваннями та благословенням від о. Івана Рибарука.
І ось, нарешті, у недільне пообіддя ми досягли "інтелектуальної орбіти сучасного франкознавства" і повели "широку бесіду про літературу". Вона відбувалася на одному крилі Музею - за лаштунками Франкових спогадів, поглядів на "русский мир" чи власне одруження, у перспективі новоспечених кандидатських дисертацій чи крізь призму "наукової об"єктивності" бібліографії, теорії літератури, рецепції, фольклористики; у жанрі розлогих дискурсів чи у стилі відгуків на дисертації та пунктирних дайджестів.
А на іншому крилі - у кімнаті Хоткевича -
засідали знавці-інтерпретатори художнього тексту,
Отак виглядала наша криворівнянська програма формально, а неформально - як "мандрівнича хронічка" університетсько-академічної молодежі. Усе було: "Й спів, й молоко, і вода...", і "Повітря і чистії води..." - аж "поезії гук" на вершині гори Ігрець лунав, і потік Сухий Черемошу вночі під гітару щось мелодійно шептав...
Так, крім наукових традиційних "меню", ми провели ще й майстер-класи з художнього читання на кращу
декламаторську роль! )
