29 березня, у вівторок, відбулося щомісячне засідання наукового семінару «Перехресні стежки»

       Доповідь була присвячена онейричним елементам у творчості Івана Франка, а саме усьому тому, що пов’язане з процесом сну, сонливістю, сновізійністю, мареннями та галюцинаціями.

       Творчість Франка є доказом того, що протягом усього свого життя він цікавився сновидіннями, зокрема переходом людини у стан сну, тими реакціями, які вони викликають, зовнішніми і внутрішніми подразниками, що впливають на сам зміст онейричної візії. Сновидні елементи Франко використовував досить часто і плідно. У поезії, прозі, драматургії, літературно-критичних працях письменника присутні описи та аналіз онейричних видінь людини. Часто згадував він про свої позасвідомі стани в епістолярії. Як прискіпливий дослідник усної народної творчості Франко сам збирав матеріали про сновидіння, їхню інтерпретацію та закликав це робити інших. Досліджуючи різноманітні аспекти людської психіки, він не міг оминути у своїй творчості і сновидіння, що є вагомою частиною змісту людського життя. Адже воно виступає тим елементом, що допомагає автору всебічно та глибоко окреслити психологію персонажа від психофізичних потреб особистості до аналізу її мисленнєвих процесів, психічних станів, емоційної динаміки.  

       Хоча письменник й цікавився сновидіннями ще із гімназійних та університетських часів, проте цілісно викладеної концепції теорії сновидінь у науково-теоретичному спадку Івана Франка немає. Єдине смислове ядро його поглядів на стан сну, розуміння самого процесу снотворення, а також тих безпосередніх подразників, які впливають на зміст видива, особистої віри автора в онейричні візії тощо можна узагальнити на основі положень, викладених у літературно-критичних статтях, епістолярії, художніх творах.

       Сновізійна поетика характерна для Франкової творчості від самих її початків і має широкий семантичний спектр (сон, дрімота, напівсон, галюцинація, марення, безсоння, недосипання). Так, переклад із староруської поезії «Слова про похід Ігоря», що його здійснив 17-річний юнак, містить поезію «Сон Святослава і бесіда з боярами». Ранні твори – драма «Сон князя Святослава», оповідання «На роботі», повістка «Навернений грішник» яскраво демонструють Франкові зацікавлення позасвідомими станами людини. Останні прозові твори письменника теж містять багатий сновізійний матеріал («Неначе сон», «Син Остапа», «Великий шум»).

       Аналізуючи творчу спадщину Франка в цілому, бачимо, що його цікавили сновидіння у найрізноманітніших аспектах його вияву, у всій повноті їхніх психофізіологічних особливостей, його увага повністю зосереджувалася на процесі сну і психічного життя у такому стані. Франко надавав великого значення враженням сновидця впродовж дня, а також тим відчуттям, які доходять до його свідомості під час сну. Особливу увагу дослідник зосереджував на психофізіологічних особливостях сонної візії, її залежності від проявів і діяльності різних складників свідомості; впливу нічного видіння на внутрішній стан героя тощо.