27 червня 2013 р. відбулося заключне засідання щомісячного наукового семінару «Перехресні стежки».

Розмова була присвячена двом цікавим і непересічним постатям в історії та культурі Галичини кінця ХІХ–початку ХХ століть – Івану Франкові та Василю Щуратові. Між двома митцями склалися доволі складні й мінливі стосунки, які, окрім виміру дружніх, мали ще й ніші прояви. Обидва літературознавці стали зачинателями малої літературної дискусії про декаданс,

 вели творчий діалог на сторінках тогочасної преси та обопільно критикували одне одного.
В. Щурат ще за життя І. Франка став наймолодшим дослідником його творчості та продовжив презентувати здобутки свого колеги, ставши одним із основоположників наукового франкознавства. Зокрема, досліднику належить 19 розвідок про життя і творчість Каменяра. 
Друзі залишили літературознавцям корпус листів, який є цінним не лише з погляду особистісних, біографічних моментів, багатого фактажу, але й детально відтворює тогочасну атмосферу, літературне та мистецьке життя двох культурних світів –  Львова та Відня.Окрім контактних та літературних взаємин простежуємо між двома митцями семантико-типологічні зв’язки – спільність світоглядних позицій, соціальних та естетично-філософських поглядів, мистецьких захоплень. Нерідко В.Щурат та І.Франко змагалися за першість у дослідженнях творчості Т. Шевченка, давньої української літератури, фольклору; обидва були відомими перекладачами, публіцистами, книголюбами. В. Щурат успадкував у свого вчителя тонку і скрупульозну манеру досліджень, глибину і критичність підходу до літературно-мистецьких явищ, широту творчих зацікавлень. 
Своєрідним підсумком зацікавлень дослідниці цією темою стане публікація збірника, до якого увійде уся франкіана В.Щурата. Вихід книжки планується на вересень цього року.