26 березня 2013 р., відбулося засідання щомісячного наукового семінару "Перехресні стежки"

У доповіді розглянуто біографічний аспект репрезентації міського простору в прозі І. Франка. Увагу зосереджено на «знакових» у житті та найповніше представлених у творчості письменника містах – Бориславі, Дрогобичі та Львові. Простежено різницю у зображенні кожного із зазначених топосів крізь призму індивідуального досвіду письменника.

Наприкінці ХІХ ст. в українській літературі відбуваються суттєві зміни, спричинені як зовнішніми обставинами суспільного розвитку (науково-технічним та інтелектуальним прогресом, появою та поширенням нових ідей), так і відвертими намаганнями окремих письменників розширити її тематичні та художні обрії, аби відповідати запитам і потребам не лише критиків, а й читацького загалу.
Той таки Франко поряд із селянською проблематикою розробляє інші актуальні теми – філософські, соціальні, психологічні, історичні, – пов’язані з широким баченням тогочасної суспільної дійсності. Гімназія, університет, редакція, театр, кав’ярня, казино, готель, в’язниця, суд, магістрат – перелік міських локусів у Франка можна продовжувати, проте він яскраво засвідчує, за словами дослідниці урбаністики В. Фоменко, «переміщення авторської точки зору хай ще не в мегаполіс, але вже в місто цілком модерне».
Тематика малих містечок та великого міста у творчості Франка неодноразово перебувала в полі літературознавчих, історичних та культурологічних досліджень, взяти до уваги хоча б праці Р. Горака, Я. Грицака, Л. Луціва, Т. Матвєєвої, Р. Мниха, Н. Тодчук, В. Фоменко. Особливо активно вивчали твори бориславського циклу письменника, серед його дослідників варто згадати А. Крушельницького, С. Щурата, О. Білецького, І. Басса, Г. Вервеса, О. Вертія, Р. Голода, З. Гузара, Т. Гундорову, І. Денисюка, М. Легкого, Т. Пастуха, Н. Тихолоз, М. Ткачука, Р. Чопика, А. Швець.
Освоїти художньо чужий (невідомий) для себе міський простір письменник-вихідець із села міг на основі реальних вражень та власного досвіду. Пізнання міста, міського способу життя, культури та цінностей відбувалось у Франка поступово, у процесі дорослішання та становлення його особистості. Більше того, кожне з трьох міст, найповніше, найяскравіше репрезентованих у його творах – Борислав, Дрогобич, Львів – Франко відкривав для себе по-іншому. Ці міста, знакові у його життєтворчості, безпосередньо пов’язані з конкретними етапами письменницької біографії, формуванням світогляду, пошуком себе. Якщо Борислав Франко пізнавав опосередковано, ззовні – як сторонній, проте не байдужий, а дуже чутливий спостерігач – з розповідей селян, чуток та під час власних дитячих мандрівок, а пізніше освоював його в соціально-економічному зрізі, то Дрогобич, де він навчався, і Львів, де намагався себе реалізувати, відкривались перед ним «зсередини» – з усіма злетами і падіннями, радощами та смутками, мріями і розчаруваннями. Стосунки Франка, як і його персонажів, з містом були неоднозначні.
Кожне з трьох міст по-різному проектується на Франкову біографію і, відповідно, знаходить неоднакові вияви у його творчості. Реалії промислового Борислава та його візії в різні періоди життя письменника (від дитячих уявлень про страховища до зрілого аналізу соціально-економічних явищ) дають багатий матеріал для художніх «студій» та соціального «експерименту», що виявляється насамперед у колізіях в освоєнні індустріального простору робітниками та підприємцями. Топос Дрогобича зосереджується довкола освітніх реалій, художньо оприявнюючи крізь призму дитячо-юнацької свідомості відмінності між сільським та міським укладом, являючи колізії стосунків учнів та вчителів. Львів постає найбільш детально (з погляду топонімії та міської атрибутики) виписаним містом у творчості Франка. Його реалії кінця ХІХ ст. стають художнім тлом для розгортання типових міських колізій у львівських текстах письменника.