Під час заходів із
вшанування пам’яті Т. Шевченка також були присутні такі почесні гості, як інспектор з питань українських меншин при
Міністерстві освіти Румунії Елвіра Кодреа, заступник голови Союзу українців Румунії,
голова Марамурешської філії СУР Мирослав Петрецький.
На симпозіумі з науковими доповідями виступили 13 учасників із Києва, Кіровограда та Львова. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України представляв старший науковий співробітник відділу шевченкознавства Володимир Мовчанюк з доповіддю „Екзистенційні мотиви поетичного циклу Шевченка «В казематі»”, у якій зосередився на аналізі одного циклу як художньої цілісності та проблемі філософського осмислення трагізму людської екзистенції. Теоретико-конструктивний характер мала доповідь професора кафедри української філології Київського національного лінгвістичного університету Тетяни Мейзерської „Типологія імагінативного мислення Тараса Шевченка”, у якій на основі Шевченкової поезії було запропоновано оригінальну типологію імагінативного мислення (онірична образність, реконструктивна уява, уява конструктивна та автопрофетичний тип образності).
По-новому осмислював і систематизував націєтворчі чинники у поезії Шевченка завідувач кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Григорій Клочек (тема доповіді: „Національна ідея як домінанта творчості Шевченка”).
Кафедру історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка представляли молоді шевченкознавці Анна Гудима та Анна Шкрабалюк. У доповіді Анни Гудими „Сенсовий метатекст ліро-епічних поем Тараса Шевченка” виокремлено основні смислові домінанти творів поета з провідною морально-етичною проблематикою. У доповіді Анни Шкрабалюк „Феномен свободи у творчості Тараса Шевченка” індивідуальність митця була сконструйована крізь призму таких типів свободи, як фізична, соціальна та національна (різновиди зовнішньої свободи) і моральна та духовна (різновиди внутрішньої свободи).
Релігійні
образи та мотиви як предмет дослідження домінували у доповідях науковців з
Інституту Івана Франка НАН України. Його директор Євген Нахлік у доповіді „Марія
(Діва Марія, Богородиця, Мати Божа) у творчості Тараса Шевченка” розглянув
образ Марії у трьох аспектах: релігійно-символічному, історичному та
антропологічно-психологічному. Старша наукова співробітниця Оксана Нахлік перечитувала «Кобзар» як
християнську Євангелію, відповідну до потреб не лише свого, а й нашого часу,
вбачаючи у Шевченкові з його турботою про просту людину щонайвиразнішого
послідовника Ісуса Христа (назва доповіді:
„Добра Новина
від Тараса Шевченка: слово на сторожі убогих та упосліджених”). Порівняльно-типологічний
аналіз поетикальних особливостей, закорінених у біблійних псалмах циклів Т. Шевченка
та І. Франка, здійснила вчений секретар Мар’яна Барабаш (назва доповіді: „Жанрово-композиційні
та ейдологічні особливості поетичних циклів «Давидові псалми» Тараса Шевченка і
«На старі теми» Івана Франка”).
Старший
науковий співробітник Інституту Івана Франка НАН України Іван Лучук у доповіді „Тарас Шевченко в
дискурсі поезієзнавства” аргументовано
і фахово доводив, що Шевченкова версифікація витворила парадигму для дальшого
розвитку українського віршування.
Творчість
Шевченка у літературознавчому дискурсі стала предметом дослідження у доповідях
завідувача відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України Миколи Легкого („Постать
Тараса Шевченка в історико-літературних працях Івана Франка”) та доцента кафедри
української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного
університету імені Івана Франка Володимира Микитюка „Шевченкознавчі
студії в Галичині другої половини ХІХ ст.”. У першій з них доведено, що творчість Шевченка як оригінального поета
була еталоном формування художньо-естетичних вартостей в літературознавчому доробку І. Франка. Зосередивши
увагу на діяльності Омеляна Огоновського як одного з зачинателів галицького
шевченкознавства, В. Микитюк висвітлював компроміс між двома школами того часу:
класичною (філологічною, формально-естетичною) та історичною, яку
репрезентували Франко і Драгоманов.
Завідувач кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Львівського
національного університету імені Івана Франка Василь Івашків у
доповіді „Драматургія у творчій спадщині Тараса Шевченка” докладно
зупинився на аналізі драми «Назар Стодоля», висвітливши нез’ясовані питання
щодо її сценічної історії, обставин написання й
публікації, відзначивши особливості її жанрової природи та навівши
цікаві компаративні спостереження (зокрема, з «Наталкою
Полтавкою» І. Котляревського).
Завідувач кафедри української філології та культурології Академії
адвокатури України Тетяна Конончук у доповіді „Шевченківська тема в повісті
«Каміння під косою» Ольги Мак та романі «Прибутні люди» Василя Захарченка” порушила проблему спадкоємності
шевченківських тем та мотивів в українській реалістичній прозі про Голодомор.
З
румунського боку з науковими пізнавально-інформативними доповідями виступили:
перший заступник голови Союзу українців Румунії, головний редактор часопису
«Кур’єрул украінян» у Бухаресті проф. Іван Робчук (тема: „Тарас Шевченко – творець
української літературної мови”) та головний редактор літературного
журналу «Наш голос» Ірина Мойсей (тема:
„Тарас Шевченко на сторінках літературного журналу «Наш голос»”). Порівняльно-типологічний характер
мали доповіді голови Сатумарської місцевої
організації Демократичного союзу словаків та чехів
Румунії Паула Данку „Тарас Шевченко і його
європейські сучасники”, директора Сатумарської повітової Дирекції культури, культів
та національної спадщини Джеордже Вултуреску
„Тарас Шевченко та Міхай Емінеску: два
письменники, дві долі, творці української та румунської мов”, наукового співробітника Повітового музею у Сату Маре Шандора Kерешкені „Пашоптистські ідеї у творчості Тараса Шевченка та Шандора Петефі”. Особливо
привернула увагу спроба узагальнення та систематизації кіноматеріалів про Шевченка
у доповіді „Постать Тараса Григоровича Шевченка в українському кіно”, яку
виголосив заступник голови Бухарестської повітової філії Союзу українців
Румунії, голова Kультурно-християнського товариства ім. Тараса Шевченка Михайло
Трайста.
Серед румунських доповідачів був також адвокат із Сату Маре Васіле Моїш (автор сучасного державного
герба Румунії), який по-новому осмислював роль кириломефодіївців у формуванні
творчого генія Шевченка (назва доповіді: „Вплив
Кирило-Мефодіївського товариства на творчість Тараса Шевченка”).
Модерував роботу симозіуму українець
родом з Румунії, член-кореспондент Лісівничої академії наук України,
заступник директора Інституту екологічної економіки Національного
лісотехнічного університету України Іван
Дубович. Українсько-румунське
наукове порозуміння стало можливим завдяки зусиллям перекладачів Сергія Гакмана (м. Чернівці, Україна)
та Івана Кідещука (повіт
Сучава, Румунія).
У рамках симпозіуму відбулася з румунського боку презентація двомовного
видання «Кобзаря» Т. Шевченка (переклад румунською мовою Йона Комзея та Івана
Кідещука), а з українського – презентація найновіших і найзнаковіших
шевченкознавчих видань, зокрема від кафедри історії української літератури і
шевченкознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
від Наукового товариства імені Шевченка, видання якого передав до фондів Союзу
українців Румунії Василь Івашків. На ширшу увагу української діаспори в Румунії
була розрахована презентація видань Інституту Івана Франка НАН України, створеного
2011 року на базі Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г.
Шевченка НАН України. 
Учасники Міжнародного шевченкознавчого симпозіуму з цікавістю переглянули
продемонстровані їм два документальні фільми («Тарас» і «Кубанські козаки»)
режисера, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Валентина Сперкача, який приїхав на
симпозіум як делегат Товариства зв’язків українців за межами України «Україна –
світ» у супроводі голови секретаріату цього Товариства Алли Кендзери. За своє життя
режисер-документаліст зняв близько 20 фільмів, серед яких найвідоміші: «Земля моїх предків» (1982),
«Тарас» (1989), «Христос воскрес» (1991) та ін. Фільм «Тарас» знято за сценарієм Івана Дзюби та Павла Мовчана. Особливістю
цього фільму є те, що в ньому відсутній дикторський текст, відтак глядач має
можливість чути лише самого Шевченка (авторський текст читають Богдан Ступка та
Сергій Бондарчук). В основі фільму лежить процес творення Шевченком-художником
однієї його картини (автопортрет із зображенням молодого поета зі свічкою), яку
він намалював у молодості, а потім загубив і намагався згодом відтворити вже у
зрілому віці.
Наукову програму симпозіуму завершив 27 травня урочистий культурний захід
біля погруддя Тараса Шевченка, в якому взяли участь представники Сатумарської
влади: голова (префект) повіту Сату
Маре Євген Аврам, заступник голови повітової ради Адріан Штеф і
мер Юліу Ільєш. Євген Аврам виступив з вітальним словом, прочитавши румунською мовою вірш Шевченка «Реве та
стогне Дніпр широкий…», після чого зголосилися до виступу консул Василь Неровний та гості з
України – проф. Євген Нахлік, проф. Григорій Клочек (котрий прочитав Шевченків
вірш «Молитва»), а також Іван Дубович і почесний член СУР Васіле Моїш. Українці з Румунії
продемонстрували свою глибоку повагу та любов до Шевченкового слова.
Надзвичайно зворушливими були моменти, коли
устами учениці ліцею імені Тараса Шевченка Патриції Попович прозвучав
уривок з поеми «Марія» («…Як розпинать його вели»), а також відомі пісні на Шевченкові
слова, що їх мистецьки виконав хор «Ронянські
голоси» із села Вишня Рона (Rona de Sus) Марамурешського
повіту (керівник і диригент – Джета Петрецька).
Цей науково-культурний захід став добрим прикладом взаємного культурного збагачення, передусім можливістю оцінити в сучасних умовах завжди живі й відкриті для духовного зору українця Шевченкові слова.
А через кілька днів після
завершення симпозіуму надійшла така приємна звістка: правління Всеукраїнського
Фонду Тараса Шевченка на своєму засіданні 6 червня 2012 р. в Києві одностайно
прийняло рішення про присудження премії
Фонду Тараса Шевченка «В своїй хаті своя й правда , і сила, і воля» за 2012 рік
Михайлові Мачоці за багатолітню
подвижницьку діяльність на терені української культури, активну працю в
організації українського культурно-просвітницького та громадського життя в
Румунії. Варто зазначити, що з ініціативи та за активної участі Михайла Мачоки повітова
і міська ради Сату Маре виділили кошти для встановлення погруддя Тараса Шевченка
в цьому місті, з нагоди чого пан Мачока опублікував книжку «Відкриття погруддя
Тараса Шевченка в Сату Маре» (2009). Михайло Мачока брав активну участь і у
встановленні погруддя Тараса Шевченка в іншому румунському місті – Тулча, був
ініціатором відкриття навчання українською мовою в селі Мікула (повіт Сату Маре),
а також організатором багатьох заходів, присвячених пам’яті Тараса Шевченка,
Голодомору, Національному Дню України і Дню Конституції України, численних
симпозіумів, міжетнічних культурних заходів тощо.
Мар'яна Барабаш, вчений секретар
Опубл. в: Наш голос. - 2012. - № 216 (червень). - С. 3-5, а також перекл. румун. мовою й опубл. в: Curierul Ucrainean/ - 2012/ - Nr. 219-220 (iulie). - S. 7-8. (перекл. здійснив Ion Robciuc)