Всеукраїнська наукова конференція для молоді: «Творчість Івана Франка у загальноєвропейському контексті»
15.11.2012
15 листопада 2012 р. в Інституті Івана Франка відбулася перша наукова конференція, тематика якої охопила такі напрями: поетика художнього тексту, контактологія, компаративістика, теорія літератури, методологія літературознавства, публіцистика, фольклористика.
Серед
стратегічних завдань Інституту Івана Франка стало залучення до виконання нових
фундаментальних проектів із франкознавства здібної наукової молоді. Цьому
сприяє здебільшого молодий кадровий потенціал установи. Молоді науковці та
аспіранти успішно освоюють нові аспекти у франкознавчій царині. Тож логічно, що
апробаційним результатом їхніх наукових пошуків стала всеукраїнська конференція
молодих учених «Творчість Івана Франка в загальноєвропейському контексті»,
вперше проведена в стінах нового приміщення Інституту Івана Франка 15 листопада
2012 року зусиллями наукових керівників та аспірантів (секретар оргкомітету –
аспірантка відділу франкознавства третього року навчання Марта Калиняк).
Тематика конференції охопила різні рівні осмислення творчого феномена
письменника: інтерпретаційний, компаративістський, теоретико-літературний,
фольклористичний, а також загальнофілологічний з виходом у сфери досліджень
творчості інших, переважно українських письменників від давнини до сучасності
(а саме – від Теокріта та Іринея Фальковського до М. Хвильового
та В. Підмогильного).
З вітальними й напутніми словами на відкритті конференції виступили:
директор Інституту Івана Франка Євген Нахлік, завідувач відділу франкознавства
Микола Легкий, директор Інституту франкознавства Львівського національного
університету імені Івана Франка Святослав Пилипчук. Франковим поетичним словом наукову
молодь полум’яно привітав народний артист України, актор Львівського
національного академічного театру імені Марії Заньковецької Святослав
Максимчук, надихнувши франкознавців на нові творчі звершення та задавши
бадьорий настрій усім учасникам конференційного заходу.
С. Максимчук виконав передмову Франка до
польського видання «Галицьких образків» – «Дещо про себе самого» та вірш із його
поетичного циклу «Із книги Кааф» – «Поете, тям, на шляху життьовому…», а також
надихнув керівництво Інституту до нових звершень і творчих осягнень у новому
академічному приміщенні, перефразувавши Франкове новорічне вітання з «Прологу»
поеми «Коваль Бассім», яке продекламував як «З новосіллям, браття милі…».
Секційна частина конференції молодих науковців була
поділена за трьома напрямками: поетикально-інтерпретаційним, контактно-типологічним
й теоретико-літературним, а також загальнофілологічним, що базувався на
принципах Франкової методології. Загалом із заявлених у програмі 27 доповідачів
(така кількість дала змогу рівнозначно розподілити їх по трьох секціях) лише
двоє не приїхали, а це свідчить про високий рівень наукового інтересу молодих
дослідників. З іншого боку, така порівняно невелика кількість доповідачів
сприяла оптимізації наукових результатів цього заходу та підвищенню
ефективності та плідності творчих дискусій. По суті, кожна доповідь викликала
певний резонанс, залучаючи всіх учасників секційного засідання до активної
дискусії навколо виголошеного тексту.
Перша секція під назвою «Феномен Івана Франка в
рецепції наукової молоді» представила інтерпретаційне франкознавство й
охопила доповідачів зі Львова, Івано-Франківська і навіть Донецька (керівник
секції – Микола Легкий). Властиво, доповідачі
поділились на дві підгрупи: дослідників поезії та дослідників прози
Франка. Групу поезієзнавців цікавили насамперед такі збірки Франка, як «Баляди
і розкази» (молодший науковий співробітник Інституту Івана Франка Мирослава
Дерев’яна, «Два переклади з німецької у першій поетичній збірці Івана Франка»),
«Зів’яле листя» (Максим Нестелєєв з Донецька, який, на жаль, не приїхав, задекларував
тему «Іван Франко і декаданс»), «Давнє й нове» (студент філології ІІІ курсу
Донецького університету Роман Губа виступив з дуже цікавою проблемною доповіддю
«Трансформації біблійних заповідей у збірці “Давнє й нове” Івана Франка», у
якій, зокрема, порушив питання Франкового агностицизму). До осмислення біблійних
джерел у творчості Франка звернулась також Мар’яна Барабаш,
вчений секретар Інституту Івана Франка, яка проаналізувала Франковий
позазбірковий цикл-фрагмент «[З книги пророка Єремії]» та розкрила на його
основі тему «Символіки Книги пророка Єремії в поетичній інтерпретації Івана
Франка».
Дослідники Франкової прози об’єктом своєї уваги обрали насамперед оповідання «На дні»,
роман/повість «Для домашнього огнища», а також твори, в яких тематично
присутні, зокрема, такі художні елементи, як локус кав’ярніта колективний портрет.
Ірина Голодюк, аспірантка Прикарпатського національного університету імені
В. Стефаника, доповідала про «Особливості наративної семантики фікційного світу
(на матеріалі оповідання “На дні” Івана Франка)», спонукавши слухачів
задуматися над такими проблемами, як розмежування понять «фікційний світ» /
«простір персонажа» та наскільки досвід і пережиті події формують «фікційний
світ» персонажів, а також, чи існує ідеальний «фікційний світ» персонажа і що
зробити, щоб він став ідеальним. Зрештою, дійшли висновку, що теорія фікційного
світу допомагає зрозу
міти Франкову творчість як феномен, спрямований на те, щоб
виправляти певні «темні сторони» людини-читача.
Притягальним об’єктом зацікавлення молодих інтерпретаторів Франкової прози
став роман «Для домашнього огнища» (до речі, довкола генологічного визначення
цього твору також від
бувалася дискусія). Так, ще один представник Донеччини,
випускник Донецького університету Леонід Фіненко спробував розкритиспецифіку
образу інтелігента в романі Івана Франка «Для домашнього огнища»,
аспірантка
Інституту Івана Франка Галина Гураль зосередила увагу на «структурно-семантичних
особливостяхперсонажного маскування», аргументуючи належність аналізованого
твору до жанру повісті.На завершення секційного засідання аспірантка Інституту Івана Франка НАН
України Марта Калиняк заінтригувала слухачів доповіддю «Локус кав’ярні у прозі
Івана
Франка», викликавши жвавий інтерес до постаті письменника. Виступ викликав низку
запитань, зокрема, про кав’ярні, у які любив ходити Франко і чи збереглися вони
досьогодні. Аспірантка цієї ж установи Тетяна Муранець у виступі «Колективний портрет як засіб художньої типізації
у прозі Івана Франка» розкрила особливості портретотворчої техніки письменника.
Друга секція «Іван Франко: нові аспекти досліджень» (керівник
– старший науковий співробітник відділу франкознавства Інституту Івана Франка
НАН України Наталя Тихолоз) представила франкознавство в межах контактно-генетичних,
компаративістських, теоретико-літературних, публіцистичних та фольклористичних
студій.
В аспекті біографічної та творчої контактології Франка прозвучали
доповіді Наталі Тихолоз(«Взаємини Івана Франка та Михайла Грушевського в
рецепції Анни-Франко-Ключко: proetcontra»), наукового
співробітника Інституту Івана Франка Оксани Мельник («“Старий Франко, а ще більше
Грицько Щипавка дослівно ненавиділи його”? – про колізії спілкування та
взаємної рецепції Івана Франка і Сидора Твердорхліба), докторанта кафедри
українського літературознавства та компаративістики Житомирського державного
університету імені Івана Франка Галини Левченко(«Магічно-міфологічний субкод
ліричних метатекстів Івана Франка і Лесі Українки»).
Остання доповідь
спровокувала дискусію навколо спроб застосовувати філософські методи аналізу до
художніх, передусім поетичних текстів, а також щодо співвідношення у Франковому
світогляді інтелектуально-раціонального та ірраціонально-міфологічногопервнів.
Дискусія активно продовжилися і довкола доповіді Богдана Тихолоза«“Школа
політичного думання” (із публіцистичної робітні Івана Франка)», в якій взяли
участь Мар’яна Гірняк, Галина Левченко, Ігор Котик, Соломія Бук, порушивши
питання публіцистичності романів Франка тазмушуючи задуматися над якістю
сучасних творів, у яких присутні публіцистичні роздуми.
Бурхливу дискусію викликала доповідь з царини теорії літератури, у якій Мар’яна Гірняк, доцент кафедри теорії та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка,окреслила теоретичний аспект «Проблеми автора в літературознавчих працях Івана Франка»: про те,
чи варто шукати автора у тексті, чи коректно семіологові звертатись до автобіографії, чи може читач повністю збагнути творчий механізм автора і, зрештою, чи можна теоретичні розробки Франка (як у його трактаті «Із секретів поетичної творчості»), які оголюють аксіологічну систему автора, вважати його власним досвідом, якого він набув у процесі творчості, а вже потім виклав як теоретичні засади.
Теоретичний характер мала
також доповідь молодшого наукового співробітника Інституту Івана Франка Марії
Лапій «Франкові судження про пейзаж у літературно-критичних студіях», яка
порушила проблеми розрізнення понять «пейзажу»/«краєвиду»,
Франкового розуміння
пейзажу в письменників так званої старої школи і в модерністів.
Нові аспекти до проблеми Франка
та літератури модернізму розкрили у своїх доповідях аспірантка кафедри теорії
та порівняльного літературознавства ЛНУ імені Івана ФранкаНаталя Кузьма («Мала
проза раннього українського модерну крізь призму Франкового бачення») та
молодший науковий співробітник відділу франкознавства Інституту Івана Франка
НАНУкраїни Олександра Салій («Дорога до смерті: танатологічний аспект осягення гуцульського тексту»).
Новаторський характер мала також доповідьнаукового
співробітника Інституту франкознавства ЛНУ імені Івана Франка Богдана Кріля
«Болгарський фольклор у перекладацькій спадщині Івана Франка».
Третя секція під
назвою «Із секретів філологічної творчості: літературознавство та
фольклористика» (керівник – заступник директора з наукової роботи Алла Швець) представила франкознавчий дискурс у широкому загальнофілологічному
ключі, охопивши творчість тих письменників, які відповідають науковим та
художнім критеріям Франкового духу.
Ця
секція мала свої особливості: наукові (у ній були зібрані доповіді не про
Франка, а довкола нього), гендерні (єдиним представником сильної статі у
ній був молодший науковий співробітник Інституту Івана Франка Мирослав Трофимук),
регіонально репрезентативні у міжнародному аспекті (у роботі конференції взяла
участь аспірантка з китайського міста Шанхая Сюй Ліша, яка пише кандидатську
дисертацію з української літературиу Львівському університеті під керівництвом
проф. В. Івашківа).У доповіді з виразним ґендерним
прицілом «Образ жінки у малій прозі Пантелеймона Куліша»
Сюй Ліша звернула увагу на автобіографічний елемент у творчості П. Куліша,
зокрема у формуванні жіночих образів, розглянула характер жіночих персонажів,
мотивацію їхньої поведінки, провела навіть деякий компаративний аналіз
(зокрема, навела паралелі між образами Орисі П. Куліша та Оксани М. Гоголя).альнофілологічному
ключі, охопивши творчість тих письменників, які відповідають науковим та художнім
критеріям Франкового духу.
Мікроаналіз невеличкого етюду Н. Кобринської довкола проблем
сакрального і
профанного здійснила Алла Швець у доповіді «Міфологема слова-сакруму в
етюді Н. Кобринської “Простибіг”», а питаннями психоаналізу та екзистенційними
проблемами «втрати особистості», «відчуження», «духовного зв’язку з іншими»
зацікавив виступ аспірантки Інституту Івана Франка Ольги Юречко «Ідентифікація
Я як спосіб віднайти СЕБЕ у творах Валер’яна Підмогильного».
Дві доповіді аспірантів Орислави Івашків-Ващук
«Перша ідилія Теокріта: особливості поетики» та Мирослава Трофимука«З поетичної
майстерні ІринеяФальковського (на основі текстологічного аналізу чернетки двох
акровіршів)» ґрунтувались на детальному текстологічному аналізі творів із
давніх літератур (античної чи української). Інші виступи були присвячені
фольклору: аспірантка кафедри української фольклористикиім. Ф. Колесси ЛНУ
імені Івана Франка Мирослава Циганик ознайомила з особливостями
пошуково-фольклорного методу мандрівок «в народ» і висвітлила «історію
укладання» збірки Якова Головацького «Народні пісні Галицької і Угорської
Руси». Резонансною була доповідь співробітника Наукової бібліотеки ЛНУ імені
Івана Франка та здобувача кафедри української літератури ім. М. Возняка ЛНУ Вікторії
Кметь «Образ відьми у народнодемонологічній уяві Східного Поділля: спроба
реконструкції на матеріалі польових досліджень», в якій обґрунтовано
використання «польових досліджень» для вивчення народнодемонологічних уявлень,
що побутували у ХІХ ст. Дослідниці вдалося записати нові поняття на позначення
чарівника і чарівництва, пояснити деякі етнокультурні стереотипи, розмежувати
поняття «відьма» (вроджена) та «чарівниця» (навчена).
У доповіді аспірантки Інституту Івана Франка Уляни Мельник «Постать Михайла
Возняка крізь призму історіографії» увазі слухачів був представлений огляд
історіографічних джерел про життя, наукову та громадську діяльність М. Возняка.
Доповідачка зазначила, що попри те, що ім’я вченого є досить відомим, у
сучасному літературознавстві відсутні комплексні дослідження про науковий
доробок академіка, його повну бібліографічну спадщину.
Варто відзначити, що для багатьох учасників ця конференція була дебютною,
проте за характером наукових дискусій, високим науковим рівнем доповідей
молодих учених, резонансністю та актуальністю осмислених тем і поставлених
проблем вона стала успішним та поважним науковим заходом, який зумів об’єднати
й зацікавити творчу молодь. Значною мірою цьому сприяла тепла, дружня, творча
атмосфера конференції, яка наснажувала на плідну та ефективну роботу.