Упорядниками покажчика «Франкознавство (1988–2005)» стали старша наукова співробітниця відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України Олена Луцишин та відомий бібліограф-літературознавець Мирослав Мороз (1923–2006). Видання налічує 792 сторінки і є справжньою подвижницькою працею в бібліографістиці, адже містить бібліографічні описи творів Івана Франка і франкознавчих праць, надрукованих у 1988 – 2005 рр. Це продовження попередніх франкознавчих довідників, над якими ретельно працював науковий колектив відділу франкознавства Львівського відділення Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (з 2011 р. – Інститут Івана Франка НАН України).
Директорка Інституту франкознавства Наталя Тихолоз, яка модерувала презентацію, надала слово для привітання деканові філологічного факультету, Романові Крохмальному: «Біографічні описи та їхнє впорядкування – це дуже важлива праця. Хочу подякувати добрій співпраці наших колег, партнерів з Інституту Івана Франка, дякую Вам за прекрасні видання!».
У своєму виступі старша наукова співробітниця Інституту Івана Франка Олена Луцишин акцентувала на багаторічній співпраці з відомим літературознавцем, бібліографом Мирославом Морозом. «Сталося так, що я мала честь співпрацювати і допомогти Мирославу Олександровичу завершити цю працю. Первісно назва цієї праці була «Франкознавство останнього десятиліття». Вона мала охоплювати франкознавчі праці з 1988 до 2002 року. Мирослав Мороз зібрав понад 2000 позицій, які були укладені в 12 розділів. Треба було лише дещо уточнити, зробити допоміжні покажчики і видавати. Але за пропозицією Євгена Казимировича Нахліка вирішили ще шукати в інтернеті – і це стало справжньою лавиною». Родзинкою покажчика, на думку укладачки, є те, що у виданні розкриваються змісти творів – даються анотації, докладні інформації. «На сьогодні – це найповніший покажчик з франкознавства за окреслений період. Завдяки старанням доньки Мирослава Олександровича пані Дарії Гонтаревої (в дівоцтві Мороз), вийшли прекрасні три томи «Літопису життя і творчості Івана Франка». Це прекрасні ошатні книги, над якими Мирослав Мороз працював до останніх днів свого життя» – підсумувала Олена Луцишин.
Модераторка зустрічі надала слово доньці Мирослава Мороза, Дарії Мирославівні. Саме їй, одній із трьох дітей відомого бібліографа, далекій від філології, випала доля завершити роботу, якій присвятив своє життя її батько, – «Літопис життя і творчості Івана Франка». «Після смерті батька в хаті залишилась величезна бібліотека, багато папок, паперів, різних матеріалів. Цим було заповнене однокімнатне помешкання, в якому жила наша сім’я. Користуючись цими матеріалами, я сформувала татів архів – розкривала кожну папку, ретельно все переглядала», – поділилася споминами пані Дарія Мороз.
У своєму виступі директор Інституту Івана Франка НАН України, академік НАН України Євген Нахлік зазначив, що «така подія є визначною у всьому франкознавчому світі. Ці покажчики лежать в руслі фундаментальних досліджень нашого Інституту. Вони продовжують серію видань попередніх років – покажчиків "Заборонене франкознавство", "Зарубіжне франкознавство". Маємо вже роками сформованих франкознавців, які можуть давати таку наукову продукцію. Франкознавство дає найбільший огром публікацій за час Незалежности». Варто принагідно зазначити, що Євген Казимирович написав для покажчика післямову «Франкознавча бібліографія for ever», а також рецензував видання «Франкознавство (2006)» (укладачка Олена Луцишин).
Один із рецензентів презентованого покажчика, професор кафедри української літератури імені акад. М. Возняка Валерій Корнійчук слушно зазначив, що «видання «Франкознавство 1988 – 2005» – це золотий ключ до франкознавства. Воно продовжує низку бібліографічних покажчиків Івана Франка. Цей покажчик унікальний тим, що в ньому дуже легко орієнтуватись, бо він має так звані іменні покажчики.
Завідувач відділу франкознавства Інституту Івана Франка, член-кореспондент НАН України Микола Легкий надав своєму виступу своєрідного обрамлення–спогаду про відомого бібліографа та літературознавця Мирослава Мороза. «90-ті роки минулого століття – перші роки 21 століття. Коли не зайду до бібліотеки на Стефаника чи філії на Винниченка – а заходив туди часто – зустрічаю там Мирослава Олександровича, схиленого над якимось виданням».
Директор Дому Франка Богдан Тихолоз у своєму слові сформулював декілька важливих тез: Мирослав Мороз задав потужний імпульс; покажчик – це своєрідний подвиг укладачів, а також системна інституційна робота; бібліографія – фундамент науки, бібліографічна праця не має кінця. І побажав якомога швидше запустити в науковий обіг електронний варіант покажчиків «Франкознавство (1988 – 2005)» та «Франкознавство (2006)».
До виступів долучилась і професорка кафедри філології УКУ Ярослава Мельник. Науковиця зазначила про солідність покажчика, його потрібність для франкознавців, усіх зацікавлених осіб.
По завершенні презентації директор Інституту Івана Франка Євген Нахлік також принагідно розповів про два іноземні книжкові видання, автором і співавтором яких він став. А саме видану як невелику монографію лекцію «Літературна творчість як передчуття і передбачення автором власної долі», прочитану у Білостоцькому університеті Польщі в межах циклу «Майстер-класи», та колективну монографію «Adam Mickiewicz i Ukraina», де вміщено розділ про Адама Міцкевича у рецепції Івана Франка. Останнє видання Євген Казимирович подарував для бібліотеки Інституту франкознавства.
Цикл презентацій відбувається у співпраці Інституту франкознавства з Інститутом Івана Франка НАН України та Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка.
Світлини пресцентру ЛНУ ім. Івана Франка та Катерини Шмеги.
Також читайте на сайті Львівського університету: https://surl.li/wmrkri.