Вже традиційно науковий захід відбувся у комбінованому очно-дистанційному форматі у злагодженій співпраці з Інститутом Івана Франка НАН України та Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка («Домом Франка»).
Модераторка семінару, директорка Інституту франкознавства, докторантка кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського університету Наталія ТИХОЛОЗ представила доповідача й надала йому слово.
Свій виступ Роман ПЛЯЦКО почав із подяки учасникам та організаторам семінару за нагоду поділитися своїми роздумами, а також обґрунтував назву доповіді: означення про Івана Пулюя як «титана праці» взято з однойменної праці Михайла Возняка про Івана Франка, адже щодо обох цих діячів рівнозначно можна вижити таку характеристику.
Доповідач наголосив, що зі старшим на 11 років Пулюєм Іван Франко за життя не був особисто знайомий, одне про одного діячі висловлювалися лише у своїх працях. Попри це, в їхніх долях та життєвих шляхах є багато спільного, а саме:
- Обоє докладали чималих зусиль, щоб їхній народ прогресував морально та інтелектуальної;
- Як науковці обоє були активними діячами НТШ, у 1899 році були обрані дійсними членами цього товариства;
- Сини обох діячів боролися за волю України: старший син Івана Пулюя воював у лавах Січових стрільців, як і син Івана Франка Петро;
- І Пулюя, і Франка добре знають за кордоном як чільних представників української науки та культури.
Відмінності у поглядах та подальшому сприйнятті цих діячів пов’язані з тим, що Пулюй, на відміну від Франка, не зазнав впливу соціалізму та ідей Михайла Драгоманова, а отже після його смерті «совіти» не мали за що зачепитися у його біографії, як це зробили з Франком. Тому спершу Пулюя дискредитували через його синів, яких іменували фашистами, а потім його ім’я взагалі було під забороною.
Далі Роман ПЛЯЦКО зосередився на висвітленні різних граней життєтворчості Івана Пулюя. Важливим моментом у біографії науковця, на думку доповідача, є його участь як засновника у таємному молодіжному товаристві «Громада» у Тернопільській гімназії, де він навчався, яке зосереджувалося на вивченні української історії, мови та Святого Письма. Саме ці три напрями, окрім обраного наукового фаху фізика, були центральними у діяльності Івана Пулюя як публіциста та перекладача. Цю діяльність, а також літературний і перекладацький талант Пулюя високо оцінював Іван Франко, скажімо писав у «Плані викладів літератури руської» (1895): «1871 р. дав себе знати в руськім письменстві як дуже талановитий полеміст у дуже делікатній справі – вживання народного язика в церковних книжках». Поза тим, як зазначив доповідач, переклад Святого Письма Куліша та Пулюя Франко гостро критикував.
Розвінчав доктор ПЛЯЦКО й деякі літературні містифікації та художні вигадки, які перейшли з художніх творів і в науковий дискурс, як-от сюжети з історичного роману письменника Романа Іваничука «Шрами на скалі» про відвідини 1913 року Пулюєм вілли Франка у Львові чи те, що відомий фізик Альберт Айнштайн висловлював свої співчуття Пулюю через нечесний вчинок Конрада Рентгена стосовно використання здобутків Пулюя у відкритті Х-променів.
Розкривши слухачам семінару низку біографічних фактів про освіту та наукову діяльність Івана Пулюя в Україні та закордоном (навчання у Греко-католицькій духовній семінарії та на філософському факультеті Віденського університету, здобуття докторату 1876 року у Страсбурзькому університеті за дослідження в галузі молекулярної фізики, робота на посаді ректора Німецької політехніки, робота на підприємця Йозефа Верндля та масове виготовлення електроламп власної конструкції, отримання титулу державного радника тощо), доповідач згрупував багатопланову діяльність Івана Пулюя за кількома основними напрямами:
- Мова – система освіти – переклад Біблії – НТШ – український університет у Львові;
- Фізика: молекулярна – катодні промені – Х-промені;
- Теоретична і практична електротехніка, промислова енергетика;
- Винаходи;
- Науково-організаційна і педагогічна діяльність. Популяризація наукових знань;
- Політологія, публіцистика, націє- і державотворення;
- Громадська діяльність.
Як наголосив доповідач, Іван Пулюй був унікумом, позаяк, на відміну від більшості фізиків, які виступають або теоретиками, або експериментаторами, поєднував ці два підходи, а на додачу ще й був віртуозним технологом і сам виготовляв необхідні для експериментів прилади. І хоч якими беззаперечними й визначними є досягнення Пулюя-фізика, для української історії та культури сьогодні надважливою є просвітницька роль Пулюя-перекладача та публіциста, зокрема його пророчі і, на жаль, не почуті свого часу світовою спільнотою, а тому і досі актуальні застереження:
«В Європі не буде миру до того часу, поки існує російська могутність, а про її послаблення не можна думати, поки Московщина продовжує володіти Україною… Вільна Україна означає бастіон, безпеку…Тому її визволення лежить в інтересі цілої Європи», – процитував доповідач Івана Пулюя і закликав усіх, кого цікавить постать вченого, почерпнути більше про нього у своїй монографії, виданій у співавторстві з Романом Ґайдою, «Іван Пулюй. Життя і творчість», примірник якої він люб’язно подарував Інституту франкознавства.
Під час не менш цікавого, ніж сама доповідь, жвавого її обговорення, в якому взяли участь дослідники Богдан ТИХОЛОЗ, Микола ЛЕГКИЙ, Валерій КОРНІЙЧУК та ін., Роман ПЛЯЦКО також поділився фактами відомого наукового протистояння Рентген – Пулюй та докладніше розкрив причини полеміки і критичних висловлювань Пулюя про Франка на сторінках споминів про Пантелеймона Куліша і Ганну Барвінок (у праці «Нові і перемінні звізди»).
На завершення модераторка подякувала доповідачу за насичений фактами виступ, всім присутнім слухачам семінару – за постійну активність й анонсувала тему наступного засідання.
Тішить, що міждисциплінарність семінару «Перехресні стежки» щоразу виходить на новий рівень, розширюючи франкознавчі обрії до меж теоретичної фізики та електротехніки й залучаючи до обговорень усе більше зацікавлених науковців задля обміну думками й фахової дискусії.
Світлини Ярини Пришляк (Пресцентр ЛНУ ім. Івана Франка)
Текст підготувала Катерина Шмега.