Семінар уже традиційно відбувся в очно-дистанційній формі, у злагодженій співпраці Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, Інституту Івана Франка НАН України та Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
Міждисциплінарний науковий семінар розпочав модератор – доктор філологічних наук, завідувач відділ франкознавства Інститут Івана Франка Микола ЛЕГКИЙ.
«Для мене велика честь тримати слово на франкознавчому семінарі Львівської франкознавчої школи. Цей семінар є аргументом на користь тези про співпрацю ключових франкознавчих інституцій», – розпочав свій виступ Богдан ТИХОЛОЗ. Доповідач слушно зазначив, що до цієї спільної діяльности можуть долучатись й інші, аби створити майданчики для обміну думками. У своїй доповіді доповідач зупинився на декількох маловідомих фактах, які спровокував один лист Івана Франка.
Остання автобіографія Івана Франка датується початком 1910 року. На думку доповідача, сама вона стала найповнішою і водночас найпізнішою. Найпізнішим текстом, який Франко вже не зміг власноруч написати через хворобу, яка прогресувала та знерухомлювала руки письменника. Він цей текст надиктовував своєму «найдорожчому помічникові» – найстаршому синові Андрію. Відомо, що саме Андрій був помічником та багато писав як батьків секретар. Згадану автобіографію Іван Франко готував на прохання редакції дуже поважної тогочасної інституції «Herders Konversations-Lexikon», найавторитетнішої ілюстрованої енциклопедії німецькомовного світу.
«Лист із багатьма невідомими» – саме таким, на думку доповідача, постає лист І. Франка, адресований видавництву Гердера. До слова, згадане видавництво (засноване 1798 року) мало у своєму розпорядженні великий штат працівників – майже 500 осіб, цікаву фірмову поштівку. Засновник видавництва Бартоломей Гердер сповідував у своїй діяльності книговидавця тогочасний культ Біблії як фундаменту шкільної освіти, а також видавав енциклопедії, адже саме вони були другими за популярністю після Біблії. Енциклопедії, як і Біблія, ілюструвались великою кількістю гравюр. Видавництво Гердера робило ставку на ілюстрації – отож маємо щедро ілюстровані енциклопедії. Сучасним видавництвом керує нащадок Бартоломея Гердера, продовжуючи у 6-му поколінні успішний та прибутковий родинний бізнес. Доповідач зазначив: вишукане художнє оформлення і висока поліграфічна якість свідчать, що це справжній шедевр видавничої культури початку ХХ століття. Цікаво було почути, що до 8 томів енциклопедії додавалась поличка, спеціально підлаштована для зручного зберігання. Такі ошатні томи були окрасою тогочасних осель та кав’ярень.
Отож, на думку Богдана ТИХОЛОЗА, постає низка питань – загадок/розгадок – чому Франка запросили написати про себе в енциклопедію (бо, за Франком, ніхто так добре не впорядкує, як сам автор)? Що Франко писав про себе (не всі твори, які Франко згадує у своїй автобіографії на 43 сторінки, увійшли в енциклопедичну статтю)? Яким було листування між адресатом та адресантом? І чи побачила світ енциклопедична стаття?
Франко співпрацював з багатьма европейськими виданнями – польськими, чеськими, і на сторінках цих неукраїнських видань мав великий успіх. І. Франко активно дописував українською. Водночас, як бачимо, був частим гостем у німців.
Цікавою є хронологія листування Івана Франка з редакцією «Herders Konversations-Lexikon». 5 листопада 1909 року датується лист-запрошення до Івана Франка, лист-відпис Івана Франка від 18.01.1910 до редактора, лист-відпис Франкові з редакції (від 17.02.1910), до якого був долучений рукопис автобіографії, вибрані факти для словникової статті. І на завершення – лист Франкові з редакції з проханням вичитати статтю про себе в додатковому 9-му томі (від 24.05.1910). Листування тривало понад пів року і згодом, в додатковому дев’ятому томі, на сторінках 597-598 з’явилася невеличка енциклопедична стаття в дуже престижному німецькомовному виданні. Варто зазначити, що надісланий лист мав 43 сторінки, був справжнім мегалистом, в якому письменник дуже ретельно описував події свого життя. Лист став тією останньою автобіографією, тим автопортретом, на який спромігся наприкінці свого життя Іван Франко. Це був погляд на себе з дистанції часу. Франко так багато написав, що навіть перепрошував редакцію – «вибачте, що цей нарис вийшов задовгий».
Іван Франко – політик, письменник, вчений – саме такої тріади, такої постави надає йому енциклопедія «Herders Konversations-Lexikon». «Поява такої інформації свідчила про те, що Іван Франко був важливою постаттю тогочасного світу, важливою постаттю української культури в західному світі. Енциклопедія відображає світ тогочасних знань. І особливо важливо, що маємо там постать Івана Франка», – підсумував Богдан Тихолоз. Адже присутність в енциклопедії надавала персоналії статусності. На завершення виступу доповідач надав змогу слухачам переглянути унікальне видання енциклопедії «Herders Konversations-Lexikon» (додатковий том 9, с. 597-598). Варто зазначити, що виступ супроводжувався презентацією унікальних документів, що стосуються Франкового кореспондування з редакцією енциклопедії «Herders Konversations-Lexikon».
Доповідь Богдана ТИХОЛОЗА викликала жваве та активне обговорення. Із цікавими запитаннями та коментарями виступили Михайло ГНАТЮК, Володимир МИКИТЮК, Микола ЛЕГКИЙ, Валерій КОРНІЙЧУК, Ігор МЕДВІДЬ, Зоряна ДРОЗДА, Олександра САЛІЙ, Андрій ФРАНКО та інші учасники семінару. Дискутанти обговорювали оригінально інтерпретовану маловивчену тему у франкознавстві, яку доповідач представив фахово та майстерно.
Франківський міждисциплінарний семінар «Перехресні стежки» вкотре засвідчив велике зацікавлення слухачів запропонованими темами, виголошення яких щоразу викликає неабиякий науковий інтерес та дискусію.
Підготовлено за матеріалами Пресслужби ЛНУ ім. Івана Франка: https://surl.li/byehbg
Світлини Юлії Гриценко (Пресслужба ЛНУ ім. Івана Франка).